Пресове повідомлення Президії Центрального Патріярхального Комітету ПУКЦеркви у ВБ

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ МИРЯН І ДУХОВЕНСТВА

У дні 26 січня, 1977 року, на сторінках британського щоденника «Таймс» появилося повідомлення такого змісту: «Римо-католицький єпископ проголосив суспенду трьох священиків, які розвивали діяльність між мирянами Української Католицької Церкви без його дозволу. Преосвященний Августин Горняк, духовний голова українських католиків у Британії, заявив учора, що оо. Іван Музичка, Микола Матичак і Петро Стецюк зазнали автоматичної суспензи від душпастирських обов’язків».

В дальшому тягу короткої статті газета подає, що дотичні священики «перебувають у Великій Британії з уповноваження Кардинала Сліпого, домагання якого стати Патріярхом були кількаразово відхилені папою Павлом VI. Частина українських жителів на вигнанні у В. Британії, визнає Кардинала Сліпого як особу з повновластями Патріярха, навіть коли це заперечується Папою. З уваги на цей затягнений диспут, повновласті єп. Горняка в суспендації священиків є оспорювані послідовниками Кардинала Сліпого. Названі священики перебувають у В. Британії ще від Різдвяних Свят. Вони приїхали всупереч осторозі єп. Горняка з минулого року».

Значно довша стаття на цю тему появилася в англійському тижневику «Кетолік Гералд» із 28 січня. Газета подає, що «український Верховний Архиєпископ кард. Сліпий, який є у спорі з Ватиканом за визнання його Патріярхом українців на вигнанні і в Україні, вислав до В. Британії трьох священиків». Назвавши поіменно дотичних отців духовних, газета подала також, що вони приїхали 7 січня і «розпочали працювати в українських громадах Лондону, в Лянкашір, Йоркшір і в Мідленді».

За словами тої газети, вони ніби виминули Апостольського Екзарха єп. Горняка, не зважаючи на осторогу, що діючи проти канонічного права вони наражуються на «еклесіястичні санкції». Але священики, відкликаючись до авторизації Кардинала Сліпого, не повинувалися осторогам єп. Горняка. Правлячи Богослужби, сповідаючи й причащаючи, вони ніби спричинювалися до погіршення «розколу» української громади у справі Патріярха. Після цього автор статті каже, немов би вислання на терен душпастирів було пов’язане «з пляном заснування сепаратної Патріяршої Церкви», і що «Кардинал Сліпий уже пробував заснувати такі парафії в ЗСА». Коментуючи про положення цих трьох висланих священиків, єп. Горняк мав висловитися в такий спосіб: «Цих три неавторизовані священики зазнали автоматичної суспенди з душпастирських обов’язків. Вислухані ними сповіді не є важні. Їх Богослужби й пастирська опіка являються джерелом скандалу й поділу. Я закликаю вірних вдержувати в ім’я віри сильну єдність з вікарієм Христа й прийняти його слова, що його теперішнє становище стало прийняте «в найкращому інтересі Української Католицької Церкви».

Подібного змісту нотатка появилася 29 січня в журналі «Юніверс» і в деяких католицьких газетах, що появляються в Шотландії.

Перевіряючи цю справу, Президія ЦПК ПУКЦ у ВБ почувається до обов’язку подати до загального відома українських мирян слідуючі спростування, вияснення та насвітлення обставин на терені Апостольського Екзархату у Великій Британії, де ця подія мала місце.

1) Президії ЦПК ПУКЦ у ВБ не є відомим будь-яке письмо з рук єп. Горняка, що остерігало б душпатирів у питаннях суспенди за їх працю між мирянами, які постійно відчувають глибоко брак душпастирської опіки. Минулого року на сторінках британської католицької преси появлялися інформації про підкреслення Ватиканом за єп. А. Горняком «ексклюзивних юрисдикційних прав над українськими католиками у Великій Британії». З тої нагоди преса натякала на можливості суспенди. Як нам відомо, то навіть після появи стверджень єп. Горняка на сторінках чужинецької преси про «автоматичне зазнання суспенди» оо. І. Музичкою, М. Матичаком і П. Стецюком, якогось формального повідомлення нема.

2) У Великій Британії нараховується під цю пору понад 20 тисяч українців католицького віровизнання, що проживають у громадах число яких сягає біля 80. З цього загального числа душпастирів, які працювали на терені Екзархату, двох душпастирів померло, а двох єп. Горняк видалив в осені 1975 року. Миряни Помісної УКЦ відчувають довгими роками хронічну обмаль душпастирів. Обставини, що їх створив в Екзархаті єп. Горняк в другій половині 1975 року цю хронічну нестачу ще більше унаочнили та поглибили. В наслідок того майже половина громад живе роками і місяцями навіть без мінімальної душпастирської опіки в найконечніших потребах. В додатку, майже половина діючих під цю пору священиків, веде дуже часто непристойну дискримінаційну політику супроти тої подавляючої більшости мирян, які не підтримують поступувань єп. Горняка як у відношенні до особи Патріярха Йосифа І так і у відношенні до його поступувань в питаннях Помісности й Патріярхату. Для прикладу, українська католицька церква у Волвергамптоні закрита майже рік. Довгими місяцями була нечинною наша церква в Бредфорді. Майже нечинною стоїть церква в Дабрі. Біля 20 громад не бачать у себе душпастирів по два, три і більше місяців. Такого стану не було навіть в цих роках, коли місцеве церковно-реліґійне життя щойно основувалося.

Президії ЦПК ПУКЦ у ВБ відомо про випадки відмови декотрими священиками мирянами св. сповіді і св. причастя. Виринають подекуди прямо непоборні труднощі з похоронами, хрещеннями народжених дітей тощо. Суботні Школи Українознавства в багатьох громадах без опіки духовників. Це саме є на відтинку молодіжних організацій. Але, в обличчі цього дуже критичного стану, єп. Горняк і його найближчі дорадники випустили ще минулого року «заяву», в якій заповіли відмову духовної опіки майже всім тим многим тисячам мирян, які стоять непохитно при Блаженнішому Патріярхові в справах Помісности й Патріярхального Устрою в нашій Церкві.

3) Блаженніший Патріярх Йосиф не висилав ніколи священиків до Великої Британії з ціллю творення «сепаратної церкви». В осени 1975 року, на весні і в осени 1976 року, багато громад писали прямо до Блаженнішого Патріярха і благали прислати до них священика, щоб миряни могли бодай раз чи два у рік вислухати Служби Божої, висповідатися і стати до св. причастя, охрестити народжених дітей і подати іншу духовну поміч та розраду в цьому часі. Ці прохання їх Блаженство вислухав і в міру змоги поспішив з підмогою. Їх Блаженство поступав як правдивий Батько і Голова Церкви, для якого душпастирська опіка і допомога вірним лежала і лежить сьогодні глибоко на серці. Чи в обличчі усього того найновіші потягнення єп. Горняка не є висловом прямого переслідування мирян і священиків лише за те, що одні поставилися критично до нього як до українського єпископа, а другі спішать з Євангелієм і Св. Тайнами потребуючих?

4) Президії ЦПК ПУКЦ у ВБ відомо, що як минулих років так і в цьому році приїзджаючі священики не скривалися перед єп. Горняком, а навіть шукали до нього контакту, що звичайно кінчалося на короткій телефонічній розмові з кимось із Отців в Лондоні. Наколи б єп. Горнякови направду ходило про правопорядок і добро душ, то він міг завжди знайти позитивну розв’язку. Це найновіше його поступування хоча і вкладається в якийсь канон, не має ніякого морального підґрунтя. Говорячи про автоматичну суспенду отців духовних, він автоматично виступає найбільш разючо й проти Голови нашої Церкви, якому неслушно й кривдячи приписує всякі невластиві пляни чи заходи.

Українська громадськість відзначає в цьому році 85-ліття Блаженнішого Патріярха і 60-ліття Його душпастирства. Але навіть це не повздержує єп. Горняка від поступувань та потягнень, які переконують мирян в тому, що хоча він єпископ української Церкви то нашої рідної душі йому таки бракує.

5) Відчуваючи це духове наставлення єп. Горняка, в осені 1976 року біля 10 тисяч осіб поклали свої підписи під петиціями до папи Павла VI з проханням відкликати його з терену Екзархату для інших завдань в Римі. А цих 10 тисяч підписів — це приблизно 20 тисяч мирян різного віку. Чи в обличчі цього можна говорити про юрисдикційні повновласті єпископа, коли стільки вірних домагаються його відклику?

6) У своїй розмові з кореспондентом «Кетолік Гералд» єп. Горняк мав сказати, що приїзд священиків і їх душпастирська допомога мирянам «являються середником скандалів та поділів». Первопричиною цих «скандалів» стала ще від половини 1975 року (а коли ж ходить про Помісність, то ще від осені 1963 року) якраз поведінка й політика єпископа, декотрих його священиків і частини тих, що діють під плащиком «зберігання церковного правопорядку». Всі отці духовні, які приїздили з Риму до Великої Британії від другої половини 1975 року, несли між мирян Слово Боже в першу чергу. З цим Словом вони вносили духове успокоєння, позитивне для Церкви спрямування, заклики до терпеливости й надії. Вони не агітували, а виступали лише там, де їх просили. Коли перед ними стали закриті деякі церковні будинки, то вони уділювали тої духовної опіки в громадських будинках — в цих самих будинках, до котрих заїздили неодин раз і єп. Горняк під час візитаційних відвідин парафій перед 1975 роком. Пригадуємо, що в 1970 році Архиєрейська Служба Божа в Манчестері була відправлена в публичній залі при співучасті єп. Горняка, англійських високих церковних достойників і духовенства. До недавного часу ці громадські залі ще не були залями «товариських клюбів» і єп. Горняк почувався в них дуже добре.

Реасумуючи сказане, Президія ЦПК ПУКЦ у ВБ заявляє, що не зважаючи на церковні канони, вибраний єп. Горняком час, середники й спосіб говорення про ці суспенди спричиняються до ще глибшого та ширшого погіршення загальної ситуації, за що лише він та його найближчі дорадники будуть поносити відповідальність.

За Президію ЦПК ПУКЦ у ВБ,

Інж. Т. І. Кудлик, Голова
Ілля Дмитрів, Генр. Секретар

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>