Про Христа

Легкою усмішкою серця
Яснієш Ти на образах,
І Діва Мати мов сміється ,
Хоча й обличчя у сльозах.

Недарма лила Мати сльози
За Сина Божого — Христа,
Бо Він задля життя народу —
Своє життя людям віддав.

Гріхи людей на себе прийняв
І не соромився Він їх,
Хоча ні в чому був не винен,
Та розплатився за усіх.

Він лікував недужих, хворих,
Усіх, хто каявся,— прощав,
Допомагав усім, хто в горі,
Життя він мертвим дарував.

Та були й там зловмисні люди,
Ненавидячі слів Христа,
Один з апостолів — Юда
Дияволу душу продав.

Він проміняв те слово Боже,
(Що линуло по всіх серцях),
На превелику суму грошей,
У путах Богу шлях простяг.

Людський бо розум поряд з Божим,
То лиш сліпая глупота.
Й тому ніхто — ніхто не може
Себе рівняти до Христа.

Казав нам Бог:
«Багато буде нечесних і грішних людей,
Що на моє ім’я безглуздо
Вони рівнятимуть себе.
Не вірте ж їм»
А час прийде — їм Бог покару принесе.

1994 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>