Можливо, жоден чернечий орден не зміг би похвалитися такою великою кількістю міфів, чорних легенд, історій шпіонажу і теорій змов, якими впродовж століть обріс орден єзуїтів, Ігнатій Лойола та особливий вид духовності, пов’язаний із його особою. Але що так насправді ховається за цією духовністю, яка залишила глибокий слід в історії Церкви та світу за останні пів тисячі років, і чи є вона актуальна сьогодні?
Насамперед варто у двох словах з’ясувати, чим може бути духовність. Перше, що, можливо, спадає на думку, це якийсь спеціальний вид побожності чи молитов, наприклад «східна» або «західна» духовність з усіма її нюансами, якщо ми говоримо про активне практикування релігії в контексті християнства. Однак я назвав би духовність особливим намаганням людини зрозуміти саму себе, тобто вона є спробою пошуку відповідей на екзистенційні питання, які людина ставить собі: ким я є, звідки прийшов, яка моя мета в цьому світі, які цінності та вибори дають мені можливість для досягнення цієї мети? Завдяки здоровій духовності людина здатна мати свідоме і відповідальне ставлення до себе, до інших, до Бога та світу з усіма його викликами та суперечностями. Думаю, жодна духовність не може залишатися пасивною, адже вимагає від людини конкретних кроків – рішень, виборів, вчинків, одне слово, реакцій на виклики зовнішнього та внутрішнього світу.
Кожна епоха говорила і, я думаю, завжди говоритиме про проблеми світу, перед якими опинялася людина впродовж історії. Науковці та митці, філософи та богослови, письменники та політики – кожен із них у свій спосіб намагався знайти відповіді на питання, які поставали перед людиною. Не стали винятками ані час пандемії Covid-19, яку наші нащадки, можливо, назвуть «коронавірусною епохою», ані російська військова агресія проти України… Але і в цій епосі не забракло «знавців» та «експертів», які пропонували прості, часто позбавлені елементарного здорового глузду відповіді на складні питання. Адже й сучасній людині, навіть воцерковленій, набагато легше повірити в міфи, теорію всесвітньої змови, масонів, усюди бачачи зраду, символи кінця світу та пришестя Антихриста або чужопланетян, аніж самій навчитися критичного мислення і мистецтва духовного розпізнавання, щоби побачити та переосмислити проблеми і виклики сучасності в світлі Божого промислу і таким чином перемінити їх на можливість росту, розвитку, нових форм служіння, будування простору надії.
Останніми роками, зокрема після вибору Франциска – першого в історії Папи-єзуїта відчутно посилився інтерес до ігнатіянської духовності. Чимало віруючих людей (католиків обох обрядів, православних, протестантів і не тільки їх) за допомоги цього виду духовності знаходили і знаходять можливість поглянути на світ іншими очима. На мою думку, ця духовність, з котрою я особисто тісно пов’язаний уже понад 15 років, але також із особистого досвіду духовного супроводу багатьох осіб, може бути універсальним знаряддям не лише для єзуїтів чи католиків, але й для всіх людей, які шукають правди та прагнуть добра і справедливішого світу.
Повністю статтю читайте у паперовому або в електронному варіанті.
