Про мало відомий епізод

«Війна» на церковному полі у Великій Брітанії тривала повних дванадцять років. Це не була «війна» ні персональна проти єпископа, ані на тлі релігійних догм чи обрядових порушень, але боротьба за національний принцип у нашій Церкві. Йшлось про пріоритет Голови нашої Церкви, якого зарядження єп. Горняк відмовився виконувати, а взявся оспорювати й довів до явного бунту проти свого Голови.

Це так виглядає нині з перспективи 15 років. У перших роках були спроби дорогою петицій вірних вплинути на єпископа, щоб він не ширив роздору. Були спроби сторонніх чинників довести до замирення (митр. Германюк, архим. Поспішіл, д-р Зелений), які не дали ніяких наслідків.

Бо єпископ став на становищі: «Я сказав свою думку, й нічого більше не маю додати, ні відняти…». «…Я поступаю згідно з вказівками Святого Престолу…», а у своєму Пастирському Посланії з 1977 року виразно зазначив: «Коли зайде розбіжність заряджень моєї безпосередньої влади і наслідника Петра, то я без надуми піду за вказівкою Святого Престолу». Пішли демонстрації, протести, арешти, адвокатські заборони деяким людям вчащати до церкви і т.д.. Владика Горняк без асисти поліції ніде не міг показатися між своїми бувшими вірними.

В обличчі того всього, в проводі Патріярхального Об’єднання назріла думка спробувати дорогою переговорів з прибічниками єп. Горняка створити атмосферу, в якій можна би було дорогою переговорів та взаємних уступок довести до закінчення тої компромітуючої церковної війни в Англії.

Доручено інж. С. Кіндієві, по переконаннях гетьманцеві, пробувати нав’язати вступні розмови з групою, що стала по стороні єп. Горняка. Ті вступні розмови почато в травні 1977 р. Але ані порядку нарад, ані натяку на можливість позитивної розв’язки не осягнено.

Перша й одночасно остання зустріч відбулася на невтральному грунті, в кав’ярні при кінці жовтня 1977 р. Патріярхальну сторону репрезентували інж. Кіндій, В. Ґоцький та М. Шептицький. Сторону прогорняківську заступали: С.Костюк, Б.Тарнавський та мгр Зеленко. В складі прогорняківців було двох православних, бо офіційно це була розмова з представниками Об’єднання Українців у Великій Брітанії, яке вповні підтримувало єп. Горняка.

Узгіднено для обговорення були такі точки.

З уваги на шкідливість боротьби в Церкві, треба усталити такий порядок вартостей:

  1. Стреміти до об’єднання під проводом голови УКЦ, Патріярха та кардинала Йосифа.
  2. Доложити всіх старань, щоб Ватикан затвердив належний нам, як помісній Церкві, статус патріярхату.
  3. Домагатися від єп. Горняка, щоб він підпорядкувався вповні голові нашої Церкви не лише на словах, але на ділі, що само собою поведе до повного замирення в Церкві.
  4. На випадок, коли б єп. Горняк відмоввся виконати ті домагання (точка 3), припинити всяку співпрацю з ним і всяку підтримку.
  5. Відтягнути англійську поліцію з-під катедри та усунути так званих «горняківських опричників», які є плямою ганьби та провокації в церкві.
  6. Визначити зі сторони Об’єднання представників до Президії Патріярхального Об’єднання.

Про перебіг тригодинної дискусії не буду згадувати. Зазначу, що згадані представники не пристали ні на одну з пропонованих точок. А цілу дискусію звели на закиди як в сторону патріярхальників, так і самого Патріярха. Цю лінію вели обидва православні, а Б. Тарнавський обороняв авторитет єпископа та робив закиди про керівну ролю в патріярхальному русі бандерівців, які не хочуть замирення, але керівної ролі в Церкві.

Виявилося, що зі сторони Об’єднання немає доброї волі навіть спокійно обговорити справи замирення в Церкві, щоб хоч якусь ниточку надії залишити на дальше, патріярхальна сторона запропонувала тодішню нараду закрити й просила сторону, яка близько стоїть біля єпископа, вислухати його думку, чи він уважає ради замирення піти на певні уступки. Коли б така засаднича його згода була, то відбудемо наступну нараду для обговорення окремих питань, які наблизили б обидві противні сторони. Коли така можливість була б, то патріярхальна сторона просила опрацювати окремі проблеми для обговорення чи для узгіднення для дальших переговорів.

Ні у 1977 p., ні в наступних роках ніякої пропозиції зі сторони горняківців не було. З того ми зробили висновок, що єпископ не дав своєї згоди на поладнання конфлікту знизу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>