Мистецтво бачення Для класиків політика означала значно більше, аніж організація ефективних схем виведення капіталу в офшори, закріплення моральної безпринципності як основного принципу здійснення судочинства чи забезпечення на законодавчому рівні механізмів безвідповідального зловживання природними ресурсами. Існує альтернативне бачення шляхів налагодження взаємодії в державі. Політик понад усе – людина, що прагне до реалізації омріяного суспільства. Він бачить контури соціально можливого навіть у тимчасових сутінках політичної кон’юнктури.
Для атлантів класичної політичної думки мовилося про щось трішки більше, аніж безкомпромісний захист приватних чи корпоративних інтересів та особисте збагачення. Межами давньогрецького поліса, наприклад, як певної форми цивілізаційного простору завжди були ціннісні горизонти. Політика для Арістотеля творила людину в незвіданому та безмежному хаосі доцивілізаційного свавілля, що оточував ідейні мури Еллади. Тому людина – таки «істота політична», а значить сформована та зіткана на основі цінностей політичної спільноти. Для великого філософа античності політична діяльність – це спілкування з метою забезпечення спільного блага, артикуляція цілей і цінностей, причетність до спільного проекту. Арістотель бачив далекий горизонт і вірив у нього. Вірив у людину та її можливості та був переконаний, що справедливий світ можна організувати людськими руками. Отож політика для нього – вимір цінностей і принципів міжособистісної та суспільної взаємодії. І мовиться тут перш за все про спільне благо, а отже, саме про цінності та принципи! Про велике!
Лише великі мрії творять великих політиків. Решта – пристосуванці.
Повністю статтю читайте у паперовому варіанті журналу або електронній версії на сайті jornals.ua
