Ми знаємо, що Блаженніший Йосиф був в уяві багатьох людей суворим, ходячою суворістю. Навіть дехто з його учнів, питомців семінарії, казав: «Більш, як вогню і води, бійся Бороди». Але та строгість, то не була строгість, що, так скажу, така люта. Це була строгість, щоби людей до праці, до зусилля заохочувати. Не щоб комусь робити прикрість чи утруднювати життя, але так як Патріарх сам від себе дуже багато вимагав, був дуже-дуже працьовитий, навіть після заслання, після тих дуже тяжких років, коли вже не був такий сильний, як колись, однак завжди був надзвичайно працьовитий, ну і нас також (тих, що там були біля нього) підганяв до роботи. Він дуже не любив, коли хтось марнував час. Але я думаю, що це не було із почуття суворої вдачі – радше дуже свідомо. Я так іноді кажу, що Блаженніший одягав маску суворості, щоби підганяти до праці.
Повністю матеріал читайте у друкованій версії журналу.
