Проблеми навколо парафії св. Архист. Михаїла у Дженкінтавні

У березневому числі ми заповіли, що будемо друкувати матеріяли у справі проблем, що утворились навколо парафії св. архистратига Михаїла у Дженкінтавні, що біля Філядельфії. Правду кажучи, було б значно краще, якщо б цих проблем не було і не потребували б друкувати болючих листів, але тому, що вони є, не можна їх промовчати. Хоч ці проблеми заторкають тільки одну парафію, але їх значення є значно ширше. Ні більше, ні менше з приводу цих проблем з’явився лист Митрополита Стефана Сулика. Спершу цей лист з’явився на пів офіційно, під назвою «Боголюбним Вірним парафії Святого Архістратига Михаїла в Дженкінтавн, Пенсильванія», написаний на звичайному, не офіційно, митрополичому папері й під кінець листа було написано: Стефан — митрополит», без підпису. Такого листа редакція одержала десь у другій половині серпня 1996 р. Редакція потрактувала цей лист, як неавтентичний і зразу на нього не реагувала. Крім цього, редакція слідкувала за появою газети «Америка», що є офіціозом обезпеченевого товариства «Провидіння» і з’являться зараз побіч митрополичої палати у Філядельфії і чомусь там цей лист не з’явився… (?) Це нас переконувало, що це не є офіційний лист Митрополита Сулика. Але цей лист з’явився на сторінках митрополичого офіціозу, двотижневика «Шлях», але вже з емблемою митрополита під назвою «Звернення Митрополита Стефана до вірних парафії Архістратига Михаїла», за 15 вересня 1996 р. Отже, тут вже не могло бути найменшого сумніву, що лист належить Митрополитові Стефанові Сулику.

Ще й ще раз підкреслюємо й наголошуємо, що такого змісту лист не повинен був появитись. Шкода, що Владика Степан не передумав цих справ і не попросив ради інших. Писати у листі: «… на мої немічні рамена п’ятнадцять років тому покладено ярмо єпископа…», звучить не серйозно. Владико, на таке «ярмо» чекає багато священиків, бо хто ж би не бажав жити в такому «ярмі», у прекрасній палаті й гордо носити мітру з сіяючими самоцвітами? На жаль, з листа Владики Степана не випливає, що він є слугою слуг, але радше володар. Зроблено наголос на маєтки. Чи справді матеріяльні мотиви є важливими у душпастирській праці та спасенні людських душ? На жаль, зміст листа далекий від душпастирства. А такі вислови як «схаменіться» і залякування, чи важні, чи не важні шлюби, христини і т.д., це вершок того, що підносить атмосферу не до добра й любови. Шкода, що Владика Степан Сулик не виявив хоч трохи любови, а дуже добре знаємо силу любови… Любов треба не тільки голосити з амбони, але також застосовувати у практичному житті. Якщо б Владика Степан був прийняв запрошення парафії і посвятив новозбудований храм св. архистр. Михаїла, то напевно парафіяни були б ентузіястично його привітали і був би мир і тишина. Так чи інакше, незаперечним лишається факт, що ні Владика Степан, ні парафіяни не заберуть збудованого храму зі собою.

Для того, щоб наші читачі не потребували спиратись тільки на наших кількох марґінесових заввагах, тому друкуємо повністю «Звернення Митрополита Стефана…» і водночас відповідь заатакованої сторони, себто: «Заяву Парафіяльної Ради парафії св. архистратига Михаїла, а також уривки з листа, у цій же самій справі, Володимира Пушкара. Тут тільки можна сказати і наголосити, що написаний лист є клясичним взірцем, що церковних справ не можна вирішувати такими листами.

Редакція