Промова Є. Стахова, виголошена під час бенкету Л. М. Кравчукові у Валдорф асторії в Нью-Йорку

Ваша Святосте!

Преосвящені Владики! Всечесніші отці! Вельмишановний Пане Голово Верховної Ради! Достойна Пані Антоніно Кравчук! Вельмишановні Панове депутати Верховної Ради і члени уряду України!

Шановні Пані і Панове!

Ми зібралися сьогодні, щоб зустріти і привітати шановного Леоніда Макаровича Кравчука і його почот та висловити їм наші почування з нагоди проголошення державної незалежности України 24 серпня цього року, а також наші побажання на найближче майбутнє.

Насамперед дозвольте розповісти дещо про нас самих тут зібраних. Ми покинули батьківщину під час сталінського терору, дехто малими дітьми, інші народилися тут, на Заході. Ми є ворогами більшовицького поневолення України, дехто з нас зі зброєю в руках боровся проти німецького фашизму, а згодом проти більшовизму в рядах українського національно-визвольного руху, дехто втратив рідних і близьких. Сталінські і брежнєвські апаратчики прозивали нас ворогами народу, але колесо історії обернулося, і сьогодні цілий світ знає, що ворогами народу були вожді КПРСі КПУ. Одні з них знищували вірних синів українського народу розстрілами, тюрмами і концтаборами, інші з команди Щербицького намагалися засобами русифікації вбити душу народу.

Проте, успіху вони не мали. Народ страждав, але не згинув, бо, як писав Євген Сверстюк, «Нас вирубували на пні, забуваючи [однак] в п’яному газарді, що в глибинах недосяжне коріння». Наш народ вірив у пророчі слова Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Симоненка, Василя Стуса та інших співців волі про остаточну перемогу української правди.

Цю віру зберегли також ми, українці в діяспорі.

Шановний Пане Голово!

Ми, зібрані тут, знаємо, що не нам рішати про долю нашої батьківщини. Ми, громадяни нової прибраної країни, не можемо вмішуватись у внутрішні справи українського народу, але ми хочемо йому помагати морально, політично і матеріяльно. Як Вам відомо, такі завдання наша громада частково виконує. Ми також вимагаємо, щоб наш уряду Вашінгтоні визнав Україну. Але ми свідомі, що визнання стороннім світом України буде залежати від того, якою державою вона буде.

Тому ми хочемо бачити нашу батьківщину вільною, демократичною і справді самостійною державою. Живучи в країні демократії, ми мріємо про українську державу, в якій володарем є її народ, а свою владу він виконує через вільно вибраних депутатів і уряд, які йому служать. Ми переконані, що сьогодні народ України заслуговує на такий парлямент і такий коаліційний уряд, які віддзеркалювали б новий уклад політичних сил сучасної України і далі здійснювали б даклярацію про самостійність.

Ми радіємо тим, що сьогодні парлямент і уряд У країни гарантує всі демократичні свободи своїм громадянам незалежно від національности, раси чи релігії. Але ми також хотіли б бачити повне відродження духовної і матеріяльної культури українського народу, нас болить мляве виконування постанови про державну мову України, як і те, що в багатій на ресурси нашій батьківщині український народ страждає від матеріяльних недостач, спричинених її пов’язаннями з центром колишньої імперії.

Ми розуміємо об’єктивні політичні, господарські чи мілітарні проблеми і труднощі, які досі обтяжують Україну як колишню складову частину колишнього СРСР, але ми переконані, що тільки сам народ може суверенно рішати про будь-які форми співпраці з іншими народами, що справжній суверенітет України немислимий без її виключної власности на її багатства, без власного банківництва, валюти, армії, органів безпеки, незалежної дипломатичної служби. Ми переконані, що суверенна держава не може приймати ніяких зобов’язань від сторонніх центрів влади, які намагаються їй такі зобов’язання накинути у формі т. зв. союзного договору.

Нас зокрема тривожать останні вістки з України про імперські погрози засобами економічної бльокади ламати волю українського народу і підривати молоді структури його державної будівлі. Ми віримо, що народ України протиставиться таким намаганням в єдиному фронті.

Тому, шановний Леоніде Макаровичу, у Ваших переговорах у Москві не поступайтесь ніякому тискові, бо Ваша і всіх провідників сучасної України найбільша сила і опора — це наш народ, а він хоче врешті бути єдиним господарем своєї землі, а співпрацювати з іншими народами тільки на принципі рівний з рівними.

Ось це такі наші вітання і наші побажання Вам, Пане Голово, Вашим співробітникам, панам депутатам і членам уряду та всім провідним діячам України, яких в цю історичну добу доля винесла на верхи великої хвилі прагнень, зусиль і боротьби українського народу за його державну самостійність.

Дякую за увагу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>