На окремій авдієнції 24. XI. 73 р.
з нагоди 350-ліття мученичої смерти св. Йосафата
Владико Кардинале!
Ми глибоко вдячні за слова, які Ви висказали і які принесли нам зворушливий відгомін вірности й любови найдорожчих католицьких українських громад, які Ви так гідно й авторитетно репрезентуєте із присутніми тут ревними єпископами. І до Вас, достойні Брати, висловлюємо наше сердечне вдоволення за цю нагоду, що привела Вас тут до Риму, а саме 350-ліття мучеництва Вашого св. Йосафата Кунцевича. Приємно нам бачити у тім Вашім кроці Вашу однодушну відповідь на нашого листа «Світильник світлий» із минулого 16 жовтня. Він був звернений до цілої вселенської Церкви, тому що постать великого подвижника монашої святости, душпастирської ревности й твердої постійности у вірі містить у собі великі вартості заступництва і дороговказ для всіх християн. У тім документі однак наша думка була звернена до східніх громад і між ними на першому місці до Вашої, яка має окремі й особливі основи для згадки св. Йосафата.
Дякуємо, отже, за Вашу присутність, яка долучується в окремий спосіб до чисельних висловів признання і вдячности за нашого листа, які досі наспіли від українських вірних. Все це є для нас причиною до великої втіхи, як теж і те, як довідуємось, що хочете святкувати в гідний і величний спосіб по цілім світі цю велику згадку, якій Ви присвятили теж окреме пастирське послання. Хотіли б ми присвятити більше часу для Вашої визначної групи єпископів, з яких деякі приїхали здалека з дійсною посвятою, доказуючи тим найвищу почесть для смиренної, але могутньої постаті Мученика за єдність. Нас скріплює думка, яку ми вже висловили у письмі, описуючи постать св. Йосафата ширше, ставляючи його як зразок не лише для духовенства, монашества, для побожних душ і для благородного католицького мирянства, але теж і для єпископату цілого світу: він є для всіх прекрасним зразком повної самопосвяти для душ і для правди до останнього віддиху.
Дозвольте, отже, з цієї нагоди потвердити перед Вами, Владико Кардинале, і перед усіми цими братами в єпископстві, що тут зібрались у відданій пошані до Вас, що Ваші церковні громади все є в окремий спосіб близькі й дорогі для нашого серця. День за днем журимося Вашими проблемами у щирім бажанні наладнати їх у спосіб можливо найкращий. Постійно цікавимося і українцями на еміграції, які стали шляхетними свідками для християнського світу в старій і новій добі, і Вашими співбратами, що остались у батьківщині, якими по-батьківськи старанно турбуємося і над ними чуваємо, знаючи добре, як вірними остались вони для тієї самої справи, за яку св. Йосафат дав своє життя. Для одних і для других він є направду «Світильником світлим». Для одних і для других висловлюємо наші побажання висказані вже в нашім листі: «Хай отже це святкування буде нагодою вглибитися в цього Святого, щоб узяти від нього зразок дійсного релігійного життя із духовною силою. Численні спільноти цих Східніх Церков, щоб почували себе міцніше злучені з католицьким центром єдности. (Ль’Оссерваторе Романо, 15. XI.1973).
Ось, достойні Брати наші, зразок св. Йосафата для наслідування з тієї нагоди: вчити релігійного життя, що має духовну силу, кріпку віру та милу й діючу єдність: Єдність єпископів і вірних українських між собою і з римським Архиєреєм.
Близькість святих мощів Мученика за єдність біля славного гробу Петра у Ватиканській базиліці є переконливою і сильною заохотою для цих почувань, а теж скріплює непохитні думки про надію і довір’я для майбутнього, яке є в Божих руках, у свідомості, як це писав наш попередник св. Лев Великий, що «завжди Господнє поле є покрите багатим посівом, бо зерна, що падуть одинцем, родяться численно» (Проп. 82, 1, 6, ПЛ 54, 426).
У тій цілі запевняємо Вас про наші окремі молитви і передаємо для Ваших цвітучих католицьких громад, як вияв нашої доброзичливости, наше Апостольське Благословення.
