Промова Папи Івана Павла ІІ на закінчення Надзвичайного Синоду*

Преподобні Брати в Єпископаті!

Ось ми щасливо досягнули, при Господній помочі, мету, що її поставили собі зі скликанням цього Надзвичайного Синоду, а саме: іменування Архиєпископа Коадьютора з правом наслідства для нашого Шановного Брата Кардинала Йосифа Сліпого, Львівського Верховного Архиєпископа для Українців.

Бажаю виявити Вам передусім моє живе вдоволення із-за цього змислу відповідальности, з яким виконали Ви Ваше завдання. Господь напевно винагородить Вам.

Дивлячись на Ваш Збір, прийшов мені на думку спонтанно вислів Псалмиста: «О як добре і як любо, коли брати живуть укупі» (Пс 132, 1).

Після довгої застанови і призвання помочі Господа в молитві, прийшов я до заключення, щоб іменувати як Коадьютора з правом наслідства для Блаженнішого Кардинала Йосифа Сліпого — Преосвященнішого Кир Мирослава Івана Любачівського, Митрополита Філядельфійського для українців. Він є першим між трьома представленими.

Для цього високого завдання, врешті, чинять його достойним його непересічна побожність, його пастирська ревність, його наукова підготова і гарні прикмети лагідности і покори, що окрашують його вдачу. Йому належить моє довір’я і мої побажання — дуже щирі й сердечні. Ваше Блаженство матимуть з нього гідного і здібного Коадьютора.

Тепер всі Ви, Преподобні Брати, вертайтеся до ваших пастирських завдань з радістю, що могли докласти у такий помітний спосіб для того забігу, що становить для вашої Церкви сильну охорону й особливу прикрасу. Ця щаслива синодальна хвилина має остатися як завдаток єдности дії і спільноти духа «в союзі миру» і так спрямовувати Вашу апостольську дію, у тісній злуці почувань і намірів з усіма вірними цієї вибраної частини Вселенської Церкви.

У спільній журбі вашого і мого серця за добро Української Церкви, поручаю вашій пастирській ревності «Святу справу» священичих покликань, з бажанням і молитвою, щоб кандидати, «участь Господню покликані», зростали і формувалися як надія Української Церкви.

Призиваючи заступницю Божої Матері, благаємо в Господа для всіх Вас, для священиків, монахів і монахинь, і для всіх вірних Української Церкви радости пасхальної любови, повноти усього утішення.

 

* Передруковуємо з «Оссерваторе Романо» з 28 березня 1980 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>