Промова Патріярха Йосифа перед відкриттям Синоду

Святіший Отче!

Високопреосвященні і Преосвященні Владики!

«Днесь благодать Святого Духа нас собра». У цю стихиру грядучої Квітної Неділі виголошуємо з великою радістю і вдячністю до Бога, що у благодаті Святого Духа собрав нас пастирів Помісної Української Католицької Церкви разом з Петром, щоби забезпечити життя і продовження спасенної дії Церкви Руси-України у Батьківщині і на поселеннях — тепер і в майбутності.

Після подяки Триєдиному Богові висловлюємо нашу вдячність Пастиреві, Вчителеві і Архиєреєві Вселенського Христового стада, Святішому Отцеві Йоанові Павлові II за скликання цього Синоду. Цей крок буде записаний золотими буквами в аналах Христової Церкви, як акт небувалого екуменічного значення і вагомости, і буде наявним доказом здійснення духа і постанов II Ватиканського Вселенського Собору, який бажає, щоб Східні Церкви «Процвітали та з новою апостольською силою виконали доручену їм місію». (Декрет про Східні Церкви ч. 1).

Та найважливішою подією є цей Синод для нас українців, в якому ми, Владики Церкви Руси-України, вкажемо Святішому Отцеві особи для вибору на коадьютора і колись майбутнього Главу і Отця своєї Церкви. І тим наш Львівський Престіл не буде осиротілий. Кров мучеників і ісповідників Церкви Руси-України дає нам запоруку, що наша Церква житиме і розвиватиметься, а я зможу спокійно сказати за св. Павлом: «Що я біг не надармо трудився не марно» (Фил. 2,16).

Преосвященні і Дорогі Владики! Цей час нашого Синоду — це особливий час днів Святого Духа. Дух Святий діє через нас, будьмо гідними і вірними знаряддями Його промислу. Цей Його промисел буде проявлятися у нашім почутті відповідальности перед Богом, Церквою, українським народом та історією. За це ми отдамо перед судом Христовим одвіт. Ця наша відповідальність зобов’язує нас вказати мужа святого і праведного, який свідомий свого важкого та високого завдання — буде вірним сином Вселенської Церкви і гідним переємником 1000-літнього Християнства Руси-України і великих Отців наших. Наша Церква потребує мужа, щоб продовжував законні традиції Київської Руси, жив ними, боронив і хоронив їх, воскріплений благодаттю Святого Духа і прикладом наших святих мучеників й ісповідників — зумів нести на своїх плечах хрест терпінь, труднощів, боротьби ісповідництва, навіть мучеництва і Христової перемоги, може вже у недалекій майбутності. Чоловік цей має бути об’єднуючим чинником для всіх наших вірних в Україні і на поселеннях. Нехай буде муж цей гідним переємником того, що передав нам Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький так, як і я, каторжник, упродовж цього трагічного для нас століття. Цей важливий для нас Синод є одною з подій, що так велично вкладається у святкування 1000-ліття хрещення Руси-України. Це — крок до нашого об’єднання у розсіянні сущих і до відродження нашої Церкви в Христі Господнім.

Молитви наших священиків, монахів, монахинь і вірних, в Україні і на поселеннях сущих напевно супроводять нас. Вони з нами і дивляться стривожені на нас. За нас молиться уся Вселенська Церква.

Отож свідомі величі та історичности цієї події, якої ми є ось творцями, приступімо со страхом Божим і з вірою до цього відповідального кроку. Будьмо в єдиномислії — одним. Будьмо собою! Вірні сини і пастирі Католицької Церкви і правдиві, добрі чада рідної Церкви Руси-України.

Нехай Мати Божа — Покров України провадить нас та Дух Святий нехай просвітить уми і серця наші.

Ватикан, 24-го березня 1980 р.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>