Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Промова Президента Університету Ля-Саль пана П. Елліса

(11 травня 1992 року)

Ваше Превосходительство, Президенте Кравчук!
Вельмишановні сенатори, конгресмени, шановна громадо.

Я вдячний за цю можливість вітати Вас, Президенте Кравчук, і висловити Вам подяку особисто і прилюдно за згоду прийняти звання почесного доктора Університету Ля-Саль. Хотів би також скористатись цією можливістю, щоб побажати Вам великих успіхів у відбудові України і у підтриманні миру і стабільности. Сподіваюсь, що Ваша візита сюди сприятиме розвитку добрих взаємовідносин між урядами Вашої країни і Сполучених Штатів, а ще важливіше — між американським і українським народами.

Недавні драматичні зрушення, у яких Ви, пане Президенте, і Ваш уряд відіграли значну ролю, надали американському народові можливість ліпше зрозуміти Україну. Ми, американці, тепер краще обізнані з боротьбою українського народу, його потребами і прагненнями, його культурним і духовним життям. Здійснились, нарешті, пророчі слова Вашого безсмертного поета Тараса Шевченка:

Встане Україна,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти.

Ніч рабства дійсно закінчилась. На горизонті зайнявся новий ранок, і від нас залежить, щоб він перетворився у великий день для всього людства.

Хоч я і підтримував на протязі останніх 40 років стосунки з українською громадою у Філядельфії, все ж не можу вважати себе спеціялістом по Україні. Однак, мені здається, що поточна ситуація у Вашій, Президенте, країні пропонує небачені можливості не тільки для американських бізнесменів, які, як я розумію, вже рухаються у вірному напрямку, але також і для американських академічних закладів. Наприклад, Сполучені Штати започаткували університети у різних країнах, останній, як мене повідомили, — у Болгарії. А чому б не американський університет у Києві або Львові? З Вашою допомогою, пане Президенте, та при енергійних зусиллях з нашого боку таку ідею можна було б реалізувати, і це, безсумнівно, було б вигідно для нашої з Вами молоді, для учнів будь-якого віку.

Для фінансування цього проекту слід було б звернутись до таких установ як Форд Фаундейшн та П’ю Фаундейшн. Останній нещодавно змінив свою політику і став як національним, так і міжнароднім. Можливо, найкращий шлях — це створення консорціюму університетів, який, у співробітництві з українськими та американськими громадянами, на місцях забезпечить необхідне керівництво. Зрештою, Конгрес Сполучених Штатів має взяти на себе ініціятиву і після виборів у листопаді наступного року, можливо, ми станемо свідками дій, які нададуть Сполученим Штатам і Україні можливість розробити взаємовигідні програми в сфері освіти. Багато чого можна зробити, і я впевнений, що багато буде зроблено у найближчому майбутньому, якщо ми будемо працювати в цьому напрямку.

У Біблії говориться: «Проси і отримаєш, шукай і знайдеш, постукай і двері відчиняться перед тобою» (від Матвія 7, 7), і це саме те, що нам слід робити.

На завершення — кілька особистих зауваг. Вітаючи сьогодні Президента Кравчука у нашому місті, хотів би попрощатися з українсько-американською громадою Філядельфії. Дехто з Вас знає, що я переїду до Вашінґтону, щоб очолити Католицький університет Америки. Проте, мої українські друзі, я буду підтримувати зв’язки з Філядельфією, з Ля-Сальським Університетом і через Ля-Саль — з Вами. Бажаю Вам усього найкращого. Запевняю, що Ля-Саль і надалі служитиме громаді у майбутньому так само сумлінно, як це робив протягом останніх 40 років.

І Вам, Президенте Кравчук, я бажаю успіхів. Повертайтеся додому впевненим, що Ви і Україна маєте тут багато друзів. Хай з кожним днем міцніють зв’язки, які ми встановили, і хай Україна швидше відійде від минулого лиходійства.

Спасибі,
Боже Вас благослови.
І Слава Україні.

Поділитися: