Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Проповідь митрополита Мирослава Любачівського в дні інсталації 4-го грудня 1979 в соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії

Проганяючи продавців зі святині, сказав їм Ісус: «Написано: Дім мій домом молитви зватиметься, ви ж чините з нього печеру розбійників». (Мат. 21, 13). Ті продавці, однак, не були в самій святині, але поза нею на подвір’ю поган, яке ще й було обгороджене муром і належало до забудовань святині. Хоч і те, що вони робили було до певної міри прислугою для святині, бо вони провадили худобу, вівці, голубів на жертви в святині, міняли обігові гроші на святі сиклі, якими ізраїльтяни викупляли своїх первородних хлоп’ят. Отже їхнє зайняття до деякої міри відносилося, хоч і не безпосередньо, до справ святині. А не зважаючи на те, Ісус Христос прогнав їх, бо їхнє діло безчестило дім Божий. З того видно, як дуже Спаситель цінить місце присутности небесного Отця, що не дозволяє, щоб ніщо його не сквернило. Чому? Бо це Дім Божий — дім молитви. Місце, де перебуває Пресвятий Бог, призначене тільки й виключно на молитву, на почитання Бога, в Тройці Єдиного.

Що ж тепер сказати про нашу Христову Церкву, про те місце, де Христос Спаситель постійно перебуває під видами хліба й вина. Де він повсякчас приносить себе в жертву Небесному Отцеві за наші гріхи, щоб Його переблагати за наші провини. Його прославляти, як нашого Бога й Творця. Йому дякувати за всі ласки й добродійства, якими нас протягом нашого земного життя обдаровує і вкінці просити Його про все, що нам потрібне в дочасному, природному й надприродному житті. Отже свята Церква — це місце виключене від усього, що земне, й відноситься виключно до справ Божих, до справ Божого порядку.

Тож, коли Ісус Христос уже так дуже настоював, щоб зі святині усунути все, що має щонебудь спільного зі земними справами, тобто з продажжю, перепродажжю, заміною — то очевидно Він тим більше противився б тому, щоб свята Церква стала місцем торгів, ареною для політичних справ, що їх деякі наші люди стараються втягнути до церкви. Їм здається, що церква — це щось подібного до партії, держави чи суспільства, в яких є можливим різниці гадок, дискусія, а то й спори.

Однак Церква — це свята річ. Це організація, що її тут на землі оснував сам Син Божий і то для єдиної тільки цілі, а саме, щоб спасала й вела людей до Господа Бога й тим способом допомагала їм в осягненні вічного щастя. Тому так про неї говорить св. Апостол Павло: «Христос полюбив Церкву й видав Себе за неї, щоб її освятити, очистити купіллю води зо словом, щоб появити Собі Церкву славну без плями чи зморшки, або чого подібного, але щоб була свята й непорочна». (Еф. 5,25).

А тепер подумаймо тільки, як може та Церква Христова бути «свята і непорочна, церква освячена й очищена кров’ю Христовою», коли деякі члени в неї виступають проти Голови Церкви, проти Святішого Отця Папи Римського. Намісника Христового, наслідника Верховного Апостола св. Петра. До нього бо сказав Христос: «Ти Петро скеля й на тій скелі збудую Церкву мою й пекельні ворота не подолають її. Я дам тобі ключі Царства Небесного й що ти зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небі й те,що ти розв’яжеш на землі буде розв’язане й на небі». (Мат. 16, 18).

Тож, дорогі в Христі, слухаймо Голову Католицької Церкви й усіх тих, що він до нас посилає, бо в його руках могутня влада, а саме відкривати двері Царства Небесного, а перед неслухняними членами, їх замикати. Бо знову сказав Христос: «Хто вас слухає, Мене слухає, а хто гордує вами, гордує Мною, а хто гордує Мною, гордує Тим, хто Мене послав». (Як. 10, 16). Тому слухайте Заступника Христового тут, на землі, який у буллі, якою мене поставив Архиєпископом Філядельфійським й Митрополитом для Українців у З’єднаних Стейтах, взиває всіх, щоб ви у справах релігійних повинувалися, як улюблені діти повинуються своїм батькам і тим способом помагали мені нести те важке ярмо, яке наложив на мене наш Спаситель Ісус Христос. Та й дальше навчає нас св. Апостол Павло: «Слухайте ваших наставників і коріться, бо вони пильнують душі ваші, за які мають здати звіт; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, бо це для вас некористно». (Євр. 13, 17). Тому повинуймося Законові Божому, щоб так, співпрацюючи, ми осягнули ціль, до якої нас Господь Бог призначив, тобто злуки з Ним, нашим Богом, і безмежне щастя з Ним і в Ньому в небі.

Поділитися: