Проповідь на Введення в Храм Пречистої Діви Марії

«Величаєм тя, Пресвятая Діво, богоізбранная Отроковице, і чтем в храм Господень вхожденіє Твоє».

Нехай благословенний буде цей день, в якому можемо з глибини серця, як добрі і щасливі діти, принести наші пісні, хвалу і прославу нашій небесній Матері, Богородиці Марії в Її празник Входу в єрусалимський храм. Щасливі ми, що наша Східня Церква цей празник в честь Марії встановила, поставила його між дванадцятьма великими празниками в році, які бачимо на наших іконостасах. Приносимо їй сьогодні хвалу щирими і чистими устами з подивом великим для Її вибраности поміж нас, з подякою до Божої Премудрости, що хотіла Її берегти для спасенного діла в єрусалимській святині, близько Святая-Святих. Для Марії не буде ніколи забагато празників, забагато прослави. Дитина, що любить свою матір, хоче перебувати часто, постійно в її присутності, хоче говорити їй безнастанно те «найкращеє в світі слово» — Мамо!

Дорогі Браття і Сестри! Цікавий історичний цей празник. Немає про подію входу Марії в храм найменшого натяку в євангеліях. Празник зродився на основі апокрифічного євангелія Якова, яке описує життя Марії від її зачаття. Сліди цього неавтентичного євангелія бачиться в нашій Літургії. Подія входу в храм є немов легендою, яка якимсь чином появилась в Церкві і традиція це оповідання передала, а згодом Літургія поетично описала. У легендах є все якесь зерно правди, то не цілковиті вигадки, то не самі фантазії. Побожна думка хотіла більше знати про Марію, як це описано скупо в євангеліях, які радше мали на увазі тільки особу Христа і то не все за словами євангелиста Івана: «Є ще багато іншого, що зробив Ісус, то як би воно було записане кожне зокрема, гадаю, що й самий світ не вмістив би написаних книг» (Ів. 21, 25). Тому то в традиції і переказах появилась думка про те, що Марію, трирічну дівчинку, її батьки віддали на виховання до єрусалимської святині. Річ не надзвичайна, не небуденна і не неможлива в ізраїльськім побуті. Біля святині виховувались тії, що себе хотіли посвятити Богові або батьки хотіли віддати їх на таку службу. Відомий випадок в Старім Завіті з пророком Самуїлом. Іван Предтеча також своє дитинство провів у своєріднім манастирі у Кумрані, у пустелі. Вхід Марії до святині і її перебування там виповняє велику прогалину в її житті від народження аж до відомих з євангелії її заручин з Йосифом.

Празник постав спершу на Сході і таки в Єрусалимі і поширився дуже скоро по всіх Східніх Церквах, за винятком тих, що не визнають Марії Богородицею. На латинський Захід прийшов цей празник аж у XI сторіччі і дали цей празник Заходові східні манастирі, що на Заході тоді появились.

На Заході теж цей день не є празником, а радше літургічною згадкою, коли на Сході цей празник належить до обов’язуючих, з предпразденством і попразденством.

Першу згадку про те свято в честь Входу Марії в храм маємо з першої половини VІ сторіччя, коли цісарський історик Прокопій описує посвячення величавої церкви на честь Введення в Єрусалимі. Археологічні розкопки виявили величавість тієї святині цісаря Юстиніяна. На жаль, знищили її цілковито перси в 614 році. Свято було спочатку льокальне, а згодом поширилося на сусідні країни. В Царгороді вже славний поет, що створив кондаки, — Роман Сладкопівець з VІ сторіччя згадує у своїм гимні Введення разом з різдвом Марії. Здається, подію Введення святкувалось спершу разом з Різдвом Богоматері. Здається, теж в 730 році в Царгороді цей празник став окремим празником і таким увійшов у календар Володимирової Руси по її охрещенні. Отці Церкви часто про подію Входу згадують. Це був нормальний звичай в Старому Завіті віддавати своїх дітей на службу і виховання у святині.

Тут для нас важним сьогодні буде спитатися, чому це мало статися з Марією? Поставивши таке питання, дорогі Браття і Сестри, легко знайдемо відповідь самі, а при допомозі Літургії побачимо глибину Таїнства Марії і Божого з Нею промислу для нашого спасення. Якщо б навіть ішлось про легенду, то за нею криється глибока правда про Марію і її підготовку до велетенського й найсвятішого Її завдання стати Матір’ю Божою, Матір’ю Спасителя світу. Вона була вибрана душа споміж нас, окремо Богом вибрана і Богом приготована для Божого завдання. Можливо, що на Заході вважали, що великий наголос на Непорочнім Зачатті Марії вистачає, щоб показати те Боже старання, щоб Марія була тим «сосудом ізбраним» для Божого Сина. Тому в них Вхід в храм не став значною празничною подією в Літургії. Великий наголос на празник Введення на Сході тільки потверджує те, що Марія направду мусіла бути у прикметах своєї пречистої душі такою окремо вибраною, що від третього року життя до чотирнадцятого, коли Вона стає перед своїм Благовіщенням, вона перебуває не серед світу, а у святині, де перебував Бог — Ягве серед свого народу. Шляхетні, дорогоцінні речі зберігаються в цінних і безпечних схоронищах чи високомистецьких шкатулах. Особа Марії не мала перебувати серед гамірного і пустого світу, Її місце було у святині, бо Вона, як співає наша Літургія, мала стати «одушевленним кивотом, що мав вмістити невмістиме Слово», вона сама мала стати «Храмом одушевленним святої слави Христа Бога нашого, єдина в женах благословенная, чистая», Вона — «пророків проповідь, апостолів слава і мучеників похвала і всіх земнородних обнова», Вона сама мала перебувати там, де надхнення набирали тії ж пророки в розмові з Богом, де апостоли враз з Її сином згодом будуть теж брати участь у великих прославах Бога старого і нового Ізраїля. Тому літургічна поезія не щадить слів, порівнянь, торжественних описів і поетичних перебільшень, щоб вказати на цю вибраність, окремішність Марії, які вимагали окремого піклування, береження, виховання і підготовки. Одна із стихир Літургії каже прямо, що Марія вводиться Святим Духом і то до Святая Святих, де міг входити тільки ієрей і то тільки раз у рік; святі Ангели, св. Гавриїл Її кормлять, бо Вона принесе велику зорю, яка просвітить тих, що сидять у темряві. Вона входить у супроводі дів, свічок, щоб священно виховуватися, щоб стати «всіх Владики божественним престолом, палатою, сідалищем і ясним помешканням». То все слова Літургії. Загалом Літургія празника Введення якась зовсім інакша, як інші служби в честь Марії. Здається, неначе у її стихирах повно музики, співу, радости, торжества, величі, тріюмфу, руху, чогось унікального серед людей, це неначе якийсь барвистий, повний шляхетних звуків прерізних інструментів хоровод, що заохочує долучитися до цього блискучого концерту-гри. Марії належало бути в святині Всемогучого Бога з таким тріюмфом і радістю вселенної. Це вислів захоплення її вибраністю!

Марія мала до свого великого завдання стати Божою Матір’ю приготовитися. Не диво, що християнське передання ставить Її перебування у святиш від третього року її життя аж до Її заручин з Йосифом, який бере Її під повну опіку і від цього одержав він свій титул Обручника і Опікуна Марії. Всяке високе і шляхетне покликання вимагає дбайливої підготовки, окремого виховання, яке часто відділює особу від решти світу, щоб в повній концентрації духовних сил, з цілковитим зусиллям набути все те, що дароване покликання вимагатиме. А тут ішлось про виїмкове, пресвяте покликання — стати Матір’ю Божого Сина. Марія росте в благодаті Божій в атмосфері святині, Марія пізнає Божі об’явлені таїнства Старого Завіту, пізнає Бога, якого милість спливає з роду в рід на тих, що бояться його як всемогучого Володаря, Марія вивчає все, що потрібно буде, щоб бути Матір’ю земною для небесного Сина, щоб справді через те, що створив для Неї Всемогутній, її ублажали всі роди! Читаючи уважно Її пісню «Величає душа моя Господа», бачиться вплив науки, що відбувалась у святині, на Марію.

Церква потім буде наслідувати цю подію. Своїх покликаних Христом синів до служби у священстві чи монашестві, своїх дочок, що їх кличе на службу до себе, Церква виховує, підготовляє довго і дбайливо в семінаріях, новіціятах, дбає про духовні вправи для них на самоті в уєдиненні, щоб в тишині і молитві, в постійній присутності Вчителя у Пресвятій Евхаристії вони виховували свого духа, і з новими здобутими надприродніми силами духа у благодаті йшли будувати Боже Царство.

Принесім сьогодні велику й радісну прославу Володареві світу і Володарці України і просім єдиного: щоб своєю матірною рукою Вона привела для нашої Церкви багато духовних покликань, — священичих і монаших, — і помогла їх в присутності свого Евхаристійного Ісуса приготовити і посвятити на великих і святих женців на Його ниві, на великих воїнів Його Божого Царства на землі.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>