Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Проповідь про священство

Ідіть за мною, і я вас зроблю рибалками людей.
(Мат. 4, 19)

Свою діяльність на землі почав наш Господь покликанням учнів, які з Ним ходили, Його наук слухали, бачили Його дивні вчинки і Його щоденне життя і згодом стали свідками Його смерти і воскресення. У ті давні часи, звичайно, ті, що хотіли чогось навчитись, самі приходили до таких мандрівних учителів, як Ісус і приставали на науку. Не так було з Христовими учнями. Він їх вибирав і кликав сам. Були й такі, що відмовлялися від Його поклику, були й такі, що самі хотіли з ним бути і він їм відмовляв. Своїх учнів-апостолів Христос кличе сам і пригадує їм те: «Не ви мене вибрали, а я вибрав вас» (Ів. 15, 16). Так і було потім в історії і буде: кличе до священства Христос через свою Церкву, Він є воротами покликання і про це Христос має грізні слова: «Хто входить в овечу кошару не ворітьми, а влізає деінде, той — злодій і розбійник» (Ів. 10, 1).

Христові учні-апостоли-священики — то своїм покликанням зовсім інакші учні, як у інших учителів, їхні завдання і ціль їхнього приятелювання з Христом були незвичайні, унікальні. Вони мали йти в світ і зробити Христовими учнями всі народи, вони мали проголосити Христа Спасителя світу і Його — Господа-Володаря вселенної, вони мали змінити життя людей і народів, вони мали стати світлом для світу і сіллю землі! Чим більше вони пізнавали Христа і вчились у Нього, тим більше вони лякались своїх завдань. Були такі, що й полишили Його, бо не збагнули його слів життя вічного. Апостоли і їхні наслідники єпископи-священики мали стати найбільшим даром Божим для всього людства.

В останніх днях свого життя і по своїм воскресенні Христос дав апостолам великі святі священичі власті, які перевищають усі вартості, гідності чи й сили людини. Пару годин перед своїми терпіннями на останній своїй Вечері Ісус лишає їм себе самого під видами хліба й вина словами: «Це є моє тіло», «Це є моя кров» і додає: «Так робіть на мій спомин». Тими словами установив їх Ісус священиками. Тими словами Він у безкровний спосіб лишив себе такою самою Жертвою, як на другий день в п’ятницю на Голготі він принесе себе на хресті. І так священик приносить Христа в жертву за гріхи і життя світу на кожній св. Літургії. Христос через руки священика став для нас небесною Поживою тут на землі. То прямо страшне Таїнство, не до збагнення для нашого розуму, і сповняє його священик!

Але сталось ще щось більше. Зараз по своїм Воскресінні дає Христос апостолам ще іншу велику власть, єдино Божу, коли явився апостолам уперше і сказав: «Прийміть Духа Святого, кому відпустите гріхи, відпустяться, кому задер ките, задержаться». Власть відпускати і прощати гріхи!

Так, Дорогі Браття і Сестри, постав Христовий священик. Велика особа в Божих плянах спасення, серед людей, в історії спасення, великий дар Божий для людей!

Хто ж такий священик? Ми, мабуть, ніколи глибше про те не думали або думали неправильно, по-людськи. Дивні є поняття про священика. Найчастіше називаємо його «діячем» серед народу. Дуже то бідна назва і не личить вона священикові, немов би він був якийсь політичний чи державний муж… За радянських часів почали називати священика згірдливо «особою культу», тобто тим, що займається релігійними справами так, як агроном рослинами, а орнітолог птахами, наче б священство було якимсь «фахом», а священик жив би з того «фаху».

На жаль, на Заході постала була криза між священиками, які питали й шукали за своєю ідентичністю, питали, хто вони у модернім суспільстві. Яке то прикре, і газети писали про те часами з глумом. Христовий священик забув, хто він! Таке було, але. Богу дякувати, минуло, прошуміло.

Хто ж такий священик, що вчить про нього євангеліє, Христос, святе передання і церковна традиція? Єдино вони можуть дати властиву відповідь. Горе нам, коли самі будемо творити свій ідеал священика.

а)               То найбільший добродій людства з волі Христа, то той, що продовжує найбільше діло на нашій плянеті, ради якого сам Бог прийшов на землю, — спасення людства. Священик — те Христове діло, як найбільшу благодать передає і продовжує: проповіддю Божого слова і Христової благовісті, прощення гріхів і небесною Поживою-Жертвою-Евхаристією. Очевидно, щоб це зрозуміти, потрібно віри й глибокого благодатного погляду, хто є людина, хто є грішник, для чого живе людина на землі, куди вона йде, кому належить і щ їй до того потрібно. То важні спасенні речі, і їх отримуємо через руки священика! З волі Христа Спасителя! Тому священик, як і сам Христос, є Добродієм для усіх нас. Без Христа ми були б мізерними рабами цієї землі, в гріхах, під владою диявола. Так було б і без священика. Ми могли це недавно бачити.

б)              Священик — то великий трудівник, що з волі Христа будує Царство Боже на землі. Христос почав свою діяльність закликом: «Покайтеся, бо приблизилось Царство Небесне, і віруйте в євангеліє». Христос лишив нам Церкву, як корабель спасення серед моря історії, і робітниками на цім кораблі є ми всі, і миряни, але в окремий спосіб, до окремої обслуги того корабля є покликані священики. Як Христос, священик збирає те, що погубилося, як пастир, береже і боронить він Христове стадо від вовків, веде своїх овець на пашу, дбає про них, і цар Давид, що в молодості був вівчарем, мав ту візію доброго пастиря, що й душу свою дає за овець. Скільки в нашій історії було священиків добрих пастирів, що з народом переживали неволю, панщину, заслання, каторги, війни, щоб бути з народом, вчити його, бути серед народу свідком з Христовими словами: «Будьте бодрі, я переміг світ!».

Очевидно, як багато з нас не бачить, що це таке — те Христове Царство-Церква і часто питаємо Христа, як апостоли перед Вознесенням: «Господи, коли відбудуєш царство Ізраїля?». Не бачимо, що священика — то той, що з Христовим євангелієм будує Христове Царство Правди, справедливости, любови, миру, людської гідности тут, на землі. Христове слово в устах священика має своє місце у державному будівництві і в соціяльних проблемах. Наше життя має бути пов’язане з Христом через священика, Церкву, бо Христос є Альфа і Омега всього буття!

в) Священик — то співробітник Божий! Не лякаймось того слова! То не якась пересада. Папа Іван-Павло ІІ в одній із своїх енциклік каже, що ми всі є співробітниками Божими у ділі сотворення. Інженер, лікар, агроном, робітник, рільник — чи не співдіють вони з Богом у ділі сотворення і дають нам гарні свої винаходи, плоди з того, що створив Господь? А священик — то співробітник Божий у ділі спасіння! Що Христос вчинив своєю наукою, смертю і воскресенням для нашого життя вічного, то священик передає нам. Уділює нам Хрещення, яким вступаємо в Боже Царство, Миропомазанням ми отримуємо Св. Духа, прощає нам гріхи в таїнстві Покаяння, дає нам небесний Хліб — Христа в св. Літургії, благословить наші подружжя на життя в любові, в жертві і щастю Божім, провадить нас у вічність Таїнством Єлеопомазання і є останнім на землі, що молиться за нас і бажає нам словами Літургії вічного щастя і вічної пам’яти…

Справді, священик — то велика особа серед нас, він — Христове Таїнство! Бо він сам — Христос серед нас. Так хотів Христос, і таким священик має бути. Священик — то теж, як Христос, є жертвою. Іван Предтеча називав Христа Агнцем, що призначений на жертву за світ. Таким є священик, бо віддає себе вповні для Христа, його Церкви і Народу, і може зі св. Павлом сказати: «Вже не живу я, а живе в мені Христос». І при тім священик — така сама людина, як ми всі, грішна людина. Справді, Таїнство Боже! Але він працює над собою, щоб бути подібним до Христа, наслідує його.

Подякуймо за цей дар священства сьогодні. Просім за святих і добрих священиків для нашого народу, які готові були б йти за Христом, стати Його Жертвою, Його свідками у всьому — словом і життям. Без священиків, відданих цілковито Христові, не відбудуємо нашої зруйнованої духовно й матеріяльно України. Добрі святі священики будуть щасливим Христовим благословенням для нашої України. Просім Господа, щоб дав нам пастирів за своїм серцем, як це говорив Він через свого пророка Єремію. Амінь.

о. І. Музичка

Поділитися: