Проповідь у 9-ту неділю по Зісл. Св. Духа

Ти Ісус тієї ж миті мовив до них: будьте спокійні, це я, не бійтеся! (Мт 14, 27).

Подія, описана сьогодні в євангелії, в якій апостоли на озері важко веслуючи, бачать Ісуса, немов привид, що ходить по воді, може видаватись фантастичним описом. Та то таки справжня подія і дивне чудо, яке вчинив Ісус тільки для апостолів і тепер для нас, щоб ми побачили його постать в історії. Щоб цю подію зрозуміти, треба поглянути на неї. як вона приготовлялась цілий день і завершилась тим чудом.

То був вершок Христової популярносте, його проповіді, його притягаючої особистости; за ним вже багато оздоровлень, народ слухав зі захопленням його слів, які говорив він як той, що має власть, а не як тодішні книжники і вчені, народ побачив, що Іван Предтеча дійсно проголосив справжнього Месію-Спасителя, на якого так довго вони чекали, Ісусова Особа збирає біля себе тисячі людей, чого досі не осягнув ніякий вчитель чи пророк в Ізраїлі. Народ готовий був йти за ним скрізь, забуваючи про їжу і обов’язки! Ось цей день. Завершується він дивним розмноженням п’ятьох хлібин і двох риб, які мав зі собою якийсь хлопчина. Чудо непомітне, але було воно понад сподівання багатьох ізраїльтян, які щиро чекали Месії. То він! То той, що нарешті відновить імперію Давида, зникнуть вороги зі заходу і сходу й Ізраїль запанує в тріюмфі. Треба цього Месію проголосити царем, який поведе їх до перемоги! І апостоли з Петром опинились в гурті тих захоплених. Прийшла немов їхня година! Чи не думають вони вже, як зорганізувати народ до цього діла чи й повстання?

Та Ісус спокійним і рішучим голосом каже апостолам негайно всідати в човен і плисти до генезаретського берега, а сам дякує народові за те, що так чисельно зібрався, нагадує їм, що чекає їх ще дорога додому і до обов’язків — пора кінчати той щасливий день. Як говорив це Ісус, євангелисти не записали, а записали тільки, що змусив апостолів, наказав їм увійти до човна і відчалити. Усі розходились розчаровані. Політично настроєні одиниці почали сумніватись чи справді це Месія. Прогавити таку нагоду серед політичних криз, політичного напруження і конюнктур? Правдивий політичний провідник такої нагоди не марнує, не тратить. Страчена нагода не вертається… Може тут і почалась криза в душі Юди?

Дорогі Браття і Сестри! Готуємось до великого Ювілею приходу на світ Бога самого і Господа нашого Ісуса Христа. Про те, що Він зробив для людства, для Людини, для нашого життя на землі і для нашої вічности дає безсумнівне свідчення історія двох тисяч років. В часи, коли частина народів звались варвари, коли блиснула була силою і могутністю, адміністрацією і багатством римська імперія і почала розкладатися, появляється християнство. О, яка то бідна назва! Але так нас почали називати ті, що вперше побачили християнські громади. Не християнство — а Христос в історії! Так поправляє тую назву вже зараз на початку другого століття грек св. Ігнатій (помер мученичою смертю в 107-му році), який каже в листі до магнізіїв: «Відкиньте геть поганий фермент і кислоту та перемініться у нову євангельську закваску, якою є Ісус Христос. Від нього дістанете сіль, щоб ніхто з вас не псувся. бо по вашім гнильнім запаху будете суджені!»

То зробив Христос з народом Европи і потім світу дві тисячі років і робив це з чималим трудом, щоб ми стали людьми з образом і подобою Божою, як це проповідував св. Павло про нове людство, в якому «немає ні грека, ні юдея, ні обрізання, ні не-обрізання, ні варвара, ні скита, ні невільника, ні вільного, а все і в усьому Христос» (Кол 3, 11). Дві тисячі років праці Христа через своїх апостолів і Церкву, щоб ми стали гідними нашого покликання, «як маєш повестися, щоб відчути себе перед лицем всесвіту справді вінцем природи», — писав чудово наш Олесь Гончар. Дві тисячі років життя з Христом, з Його словом! І при тому труднощі від наших людських мрій, плянів, теорій, ідеологій, як використати Христа і Його Церкву для наших людських вузьких цілей, власті, панування над другими, багатства, всяких політичних імперіялізмів. в яких Христа заступали царі, цісарі, королі, вожді і використовували Його для своїх вигод, приємностей, забуваючи, що Христос прийшов для всіх, а зокрема для найбідніших, гноблених і переслідуваних. Як часто забувалось те велике таїнство, яким живемо вже дві тисячі років, в якому Бог став людиною, а не людина мала б заступити Бога у всьому і стати Богом…

Скільки в історії було десятиліть темряви, хуртовин, трагедій, лихоліть, жорстоких воєн, яких джерелом була людська гордість і самолюбство з безбожництвом? І тоді, немов привид, перед заляканою частиною людей, яких віра хиталась, серед темряви появляється Христос зі своїм словом: «Будьте спокійні, це я, не бійтесь!» По земських людських настроях, по дітвацьких нераз фантазіях наших, по грішних похотях, зазіханнях і засліпленнях ми несподівано пригадуємо — та ж Христос серед нас! Та ж Він князь миру, та ж Він переміг світ, та без нього не можемо нічого зробити, та ж Він наша дорога, правда і життя! То все Його слова, якими він творив цю нашу сучасну цивілізацію. То думки Ювілею!

По сьогоднішній день не має ділянки нашого життя, на якій Христос не направляв би наших кроків і поглядів, щоб вели вони нас до Божих вартостей, людської гідности і шляхетности. І все це ми називаємо християнською культурою і цивілізацією, життям побудованім на особі Христа. Нагадаймо сім’ю, людську працю, судівництво і опіку над правами людини, економію, співжиття між народами і мир між людьми, науку, невільництво і кріпаччину, пошану до життя, людське здоров’я чи навіть такі речі як забава, розвага і веселість, які теж потребують вказівок і папа мусить повчати, що неділя призначена не тільки для розваг і пустих забав, але це день Божий! Нема ділянки життя, в якій Христос не говорив би, не вчив би і не провадив би. І то постійно, в історії, серед наших нераз спротивів і бажань зробити щось на свій лад. І у всьому Христос боронив людської гідности, людської особи, бо ми Його брати! Дві тисячі років про це говорять, і свідчать про те величезне число великих людей своїми глибокими думками. Ми часто того Христового впливу на наше життя чомусь не бачимо.

Вся Христова присутність в історії людства відбувалась з тими Його словами, які ми чули сьогодні: Будьте спокійні, це я біля вас, не бійтеся. Чому вам боятися?: «Небо і земля пройдуть, але слова мої не пройдуть» (Мт 24, 35). Так Він казав! Не міг того сказати ніякий інший чоловік — політичний муж, філософ, чи основник якоїсь релігії. Тому Він приготовив для апостолів цю подію і чудо на розхвильованім озері, яке пригадує нам нашу історію і потребу віри в Його Особу. Без віри в Його Особу і Його спасення ми, дорогі Браття і Сестри, потопаємо-тонемо. З Ним ми маємо світло для життя, бо Він теж казав: «Я є світло світу. Хто йде за мною, не буде в темряві блукати, а буде мати світло життя» (Ів 8, 12). Христос є все присутній і діючий в історії, а Папа Іван-Павло II у своїй програмовій енцикліці сказав відважні слова для призадуми: «Ісус Христос Спаситель світа є центром всесвіту і історії.» Він є, був і буде з нами і творить для нас нове життя, хоч ми не перестаємо пробувати нераз Його лад відкидати, творити свій новий світ і все в таких спробах виходили ми з невдачами і соромом, як це сталося недавно з двома доктринами в нашому столітті. З Ним ми ніколи не вийдемо з невдачами для нашого добра і по найважчих переживаннях ми в щирім подиві могли і зможемо сказати як апостоли тоді на генезаретськім березі, або як сотник на Голготі: «Воістину, Він Божий Син!». Амінь.

о. Іван Музичка