Як тяжко нам, грішним, прийняти, о Боже,
Ту жалісну вістку, — що уже нема
З нами Глави Церкви! Що він відійшов вже
На вічний спочинок по тяжких трудах.
Така Твоя воля! Життя наше земське
Є в Твоїх, о Боже, могутніх руках.
Ти слуг своїх вірних взиваєш до себе,
Як треба влегшити їх тернистий шлях.
Спокус так багато на цім грішнім світі!
Диявол шалено спішить загребти
Для себе чим більше в свої міцні сіті
Непевних у вірі і духом слабих.
І хоч жаль безмірний нам стискає груди:
Без Пастиря стадо — непевне, слабе.
Ми віримо глибоко — наш Патріярх буде
За наше спасіння благати Тебе.
Бо він не помер нам! Ти тільки покликав
Його з цього світу — де вічне життя!
І він далі буде за нас всіх молитись,
За всіх своїх вірних до Тебе — Творця!
З вірою твердою плекаєм надію:
Він Тебе благає, і Ти нам пішлеш
Пастиря нового, який знов зуміє
Встояти за Церкву, за правду й буде…
Нам світлом в темряві, щоб ми не зблудили,
Ішли вслід за світлом, яке заведе
Нас всіх до спасіння і до воскресіння
Вільної Вкраїни, що більш не впаде…
Ворогові в сіті! А буде радіти
В сім’ї всіх народів на Божій землі!
Шанувати волю і — молити Бога
За спокій на світі во віки віків!
Прощай, Патріярше! У нову оселю
Тебе Господь прийме, де вже не буде
Ні болів тілесних, ні мук безконечних,
А ласка Господня на тебе зійде!
Рочестер, Н.-Й., вересень 1984 р.
Анна Руда
