Прощальне слово Патріярха Мирослава-Івана

Консисторії Української Автокефальної Православної Церкви, Банд-Брук, США

Львів, 12 червня 1993 року

З болем і з почуттям глибокого смутку сприйняв я вістку про відхід у вічність Святішого Патріярха Київського і всієї України Мстислава. Покійний був великим сином Української Церкви і народу, і Всевишній Господь благословив його довголіттям, щоб бути свідком відродження, знищення, вигнання і відтак відновленого життя України.

В імені всієї Української Греко-католицької Церкви я складаю її сестрі — Українській Автокефальній Православній Церкві найсердечніші співчуття, злучені з молитовними побажаннями, щоб нащадки покійного Патріярха йшли його слідами і працювали для освячення і єдности Української Церкви і народу, щоб сповнилися слова Христові: «І буде одно стадо й один пастир».

Українська Греко-католицька Церква завжди збереже живою пам’ять Його Святости, задля участи в працях Другого Ватіканського Собору, зустрічі з покійним Патріярхом Йосифом Кардиналом Сліпим у Бавнд-Бруці 1968 року і, врешті, Його участи у торжественному перепохованні тлінних останків нашого незабутнього Патріярха-Ісповідника у Львові 27-29 серпня 1992 року. Та найбільше пам’ятатиме Його історія як мужа Церкви, який змагався за єдність Церкви і українського народу.

Вічна Йому Пам’ять!

+ Мирослав-Іван, Кардинал Любачівський,
Глава Української Греко-католицької Церкви