Протипатріярхальне видання «Голос Христа Чоловіколюбця»

(Л. К.) Редакція отримала перше число журналу «Голос Христа Чоловіколюбця», двомісячник візитатора Українців в Европі, єп. М. Марусина, за 1976 рік. Число має 48 стор. друку і поділяється на дві майже рівні частини: Перша є релігійного характеру і включає такі матеріяли, як Послання Кир Марусина на Великий Піст, листування Кир Марусина з Секретаріятом Стану Ватикану з приводу 100-ліття знищення Холмської єпархії та із еспанською амбасадор з приводу смерти Ген. Франка, «Хроніка служіння преосв. Апост. Візитатора» за місяці листопад — грудень 1975, яка подає багато дій Кир Марусина, але в якій нема навіть згадки про Блаженнішого Кир Йосифа, проповідь о. Кубая на празник Благовіщення, з поучень Вселенського Архиєрея професорам і студентам, і Молитва — прохання про Мудрість.

Друга частина починається наголовком «Хроніка ідей і подій — (Згідно зі засадою: Треба вислухати й іншу сторону)». Майже все в тій частині є полемікою із патріярхальним рухом.

Стаття Степана Скробача «Дещо про «оборону» висловлює дуже критичні завваги на тему патріярхальних діячів. Знаменним у ній є вислів: «Права поодиноких Владик на суверенну юрисдикцію на терені їхніх дієцезій мусять бути пошановані і зберігані, але обрядові і літургічні справи повинні бути однозгідні».

«Підсумки «Українських днів в Римі», авторства Кир Андрія з Аргентини, похвалює «загал українських Владик», які не пішли за кличами до одвертого непослуху Папі, «відмовились від непослуху й бунту проти Римського Архиєрея, який силою своєї верховної власті у Христовій Церкві є також найвищим авторитетом в Українській Католицькій Церкві».

«Заява Ради Пресвітерів Вінніпезької Архиєпархії» вже була зреферована на сторінках нашого журналу.

«Звернення до Українців католиків у Великій Британії» ініціативної групи полемізує із дією Патріярхального Комітету в Англії. Автори статті пишуть про анонімних авторів в «Українській думці», одначе самі воліли залишитись анонімними — підписаною є лиш «ініціятивна група», із адресою.

Слідують короткі згадки про лист Папи до Блаженнішого Кир Йосифа у справі Патріярхату і про сесію Собору єпископів УПЦ в ЗСА, із критикою патріярхальних стремлінь за кордонами України.

Дальше є передруки двох статтей о. О. Купранця ЧСВВ із «Світла», із питомими цьому авторові протипатріярхальними поглядами. Подібно в передрукованій із журналу «Праця» статті, о. В. Ковалик ЧСВВ уболіває, що наступив поділ, і називає фальшивим погляд, що є єпископи, які не хочуть патріярхату та не люблять своєї Церкви і українського народу.

Передрук статті із «За нашу майбутність» п. н. «Поминання Патріярха і Патріярший гимн» пише «Це моління при помочі «патріяршого гимну (якого текст і музику розсилають в терен партійці) переходить досить часто у злісне ревіння в церкві і є звичайною собі галабурдою». «Звідомлення» Українського Пресового Бюра в Лондоні з призирством описує дії Патріярхального Комітету, часто беручи назви в лапки і любуючись визначенням «т. зв.». Стаття із «Укр. слово» остерігає, що наближаємося до пропасти розриву в УКЦеркві. Вкінці одна неполемічна стаття описує манастир Сестер Василіянок в Асторії, Н. Й.

Ця друга частина журналу «Голос Христа Чоловіколюбця» — це суцільна збірка поглядів людей, яких постава, як вони про себе пишуть, є «наскрізь позитивна» до справи вивершення помісности УКЦеркви, але які «не могли погоджуватися» і не погоджуються «3 деякими методами дії», а яких ми для скорочення і уточнення просто називаємо протипатріярхальниками. Але не в тій частині є найбільш прикрі відступи.

В «Посланню на Великий Піст» єп. Марусин кількакратно повертає до дії деяких священиків і мирян. Ось зразки: «І нині бувають у нас, нажаль, священики, що готові подоптати скрижалі Божих і церковних заповідей і не слухати Церкви, щоби на цій пустинній мандрівці догодити ‘народним бажанням’, поданим нецерковними й нехристиянськими чинниками»; «А що сказати б нині до тих, що вже від довшого часу допускаються зневаг святих місць і по-святокрадськи поводяться в церкві, у Божім домі? А яку кару стягають на себе ті, що зневажають своїх єпископів, архиєреїв Божих?» В інших місцях Послання є висловлений сумнів відносно релігійної вартості паломництва до Риму у Святому Році, а також «нагінка» на єпископів є порівняна з переслідуванням єпископів на Рідних Землях. Послання рясніє цитатами із Святого Письма, які мали б доказувати правильність згаданих і подібних поглядів єпископа Марусина і неправильність і гріховість мирян і їм співзвучних священиків.

Людські закони не є досконалі, а люди є користолюбиві і нагинають ті закони до своєї кожночасної потреби. Це зрозумів наш нарід і тому створив приповідку: Закон як дишло, куди повернеш, туди й вийшло. Але Святе Письмо не є людський закон, а єпископ повинен проявляти моральні й етичні вартості вищі від рядових мирян. Тому то так і прикро вражає повертання Слова Божого так, щоб вийшло на єпископа Марусина слушність.

«Голос Христа Чоловіколюбця» ч. 1, 1976, це таке свідоцтво нашій громаді і частині ієрархії, що було б краще, якби його не було.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>