Коли його намовляли в КГБ до співпраці, відмовляв з гумором: «У вас своє начальство, а в мене своє, як скаже мені мій єпископ, так і зроблю».
Коли батько повертався з тюрми в Гулагу, багато кілометрів ішов пішки, на саморобних саночках віз куферок з фанери, а в ньому – скрипку. Мене післала мама з банькою по нафту, я розминувся з якимсь чоловіком у куфайці, ватних брюках і шапці-вушанці, який віз саночки. Батько з сином не впізнали себе. Це була перша зустріч після 5 років тюрми.
Був працьовитою бджолою. Кожній дитині, яку збирався охрестити, писав рукописний молитвеник. Кожній молодій парі, яку готував до шлюбу, писав ручно молитвеник, наклеюючи фотографічні образки. Сотні таких молитвеників. Писав тисячі рукописних нот для учнів, яких учив музики. Був збирачем духовних скарбів. Мав багато тематичних зошитів. Писав різні спогади, історії з життя Церкви, збирав родословну свого роду.
