Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Привіт Блаженнішого Патріярха Йосифа для 120 молодих українських прочан з Польщі (4.8.1981 p.).

Мої Дорогі Духовні Діти!

Тисячі українських прочан перейшли пороги цієї святої обителі, та таких близьких нам серцю ми ще тут не мали змоги вітати. Коли інші наші прочани приходили тут з різних країн нашого поселення, Ви прийшли із межі нашої дорогої України, Ви, діти нашої дорогої перемишльської єпархії, що виховала Вас у Христі, береже Вас, і Ви, як її живі свідки, прийшли тут до Риму поклонитись слідам святих Апостолів, Мучеників і Ісповідників, а теж прийшли відвідати все те, що вдалось перенести із нашої львівської Митрополії, в склад якої входить найстарша наша перемишльська єпархія, що за твердженням істориків сягає своїх початків ще в десяте сторіччя перед загальним нашим охрещенням за князя Володимира.

Вітаю Вас цілим серцем тут, на римській землі, як Отець і Глава тієї Церкви, якої Ви є славні і дорогі Діти! Ви не прибули тут як туристи, але як діти до свого Батька, як діти одної української Церкви до її тепер тут живого центру.

Почувайтесь тут, як у своїм домі. Але в цьому короткому часі постарайтесь здобути для себе потрібну науку, бо для того Ви вибрались в таку далеку й нелегку дорогу. Серед Ваших нелегких переживань Ви можете в часі своїх буднів біля своїх родин не відчувати тієї великої духовної єдности, яка лучить нас, усіх українців, по цілому світі. Тим великим чинником нашої єдности є наша свята Церква, яка не може бути поділена ні кордонами, ні історичними бурхливими подіями, ні злобними людьми. Тут, у цьому центрі, Ви маєте нагоду це відчути і побачити. Пам’ятайте тому, де б Ви не знаходилися — Ви є діти одної Української Католицької Церкви — тепер Церкви-мучениці — та ісповідників, що є великим законом Божого вибрання.

Навчіться тут, що все своє рідне треба любити, хоч би воно було й бідне, і людьми призабуте, чи навіть погорджуване. Ці мури можуть Вам сказати, пригадати, що ми — великий нарід, маємо своє місце у світовій історії, маємо велику духовну культуру, сліди якої знайдете тут, у Римі. Любіть свій нарід, за нього постійно моліться, для нього працюйте, вчіться і жийте!

Римська земля скроплена кров’ю мучеників перших християн, нехай вона кріпить Вашу віру, щоб не захитала її ніяка ворожа Богові людська сила, що Христос вчора і нині той самий на віки (Євр. 13,8) і Його Церкви не подолають пекельні ворота (МТ. 16, 18). Повернувшись додому, кріпіть братів Ваших тим усім, що тут бачили і пережили. Ви живете на межі нашої дорогої Батьківщини, Ви майже дихаєте ароматами її піль, лісів і гір, хоч не можете почути її замовклих церковних дзвонів. Передайте їй — дорогій землі нашій — наш поклін, запевніть братів наших про наші молитви за них і нашу єдність з ними. Передайте їм і всі свої почування, що їх пережили тут Ваші серця.

А на прощання можу хіба сказати Вам слова св. Павла, що їх він написав у своїм листі до римлян і які можу так легко звернути до Вас: «Ви — моя радість, але я хочу, щоб ви були мудрі в доброму і від зла чисті. Бог же миру роздавить незабаром сатану під вашими ногами. Благодать Господа нашого Ісуса Христа хай буде з вами» (Рим. 16,19-20).

При патріяршому соборі Св. Софії в Римі дня 4 серпня 1981 р.

+ Йосиф, Патріярх і Кардинал

Поділитися: