Ваша Еміненціє, Отче Кардинале,
Преосвященні та Боголюбиві Отці Архиєпископи й Єпископи,
Високопреподобні і Всечесні Отці,
Преподобні Сестри,
Високоповажані Пані й Панове!
В імені мирянського руху Українського Патріярхального Товариства, як його голова, та Українського Патріярхального Світового Об’єднання, як заступник голови,— маю честь привітати сьогодні нововисвяченого Єпископа-помічника Філядельфійського Митрополита, Владику Роберта Михайла і скласти йому сердечні побажання багато сил до праці на славу й честь Помісної Української Католицької Церкви та на добро її вірних. Вітаючи Вас, Боголюбивий Владико, бажаю зацитувати слова Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького, який написав багато років тому:
«Тому, що правдивий патріотизм є у своїй суті нічим іншим, як тільки любов’ю до ближнього, я став через це українським патріотом, і увесь мій труд, що зродився з тієї любови, мав завжди за ціль добро, яке я бажав свому народові».
Бажаю Вам, Дорогий Владико, щоб Ви здійснювали у Вашій єпископській праці цю засаду нашого великого мудреця і святця Андрея, себто, щоб, спираючись на заповіті християнської любови, Ви стали великим патріотом Української Церкви та українського народу. І наш народ, і наша Церква переживають тепер на рідних землях найтрагічніші хвилини за час усього свого існування — хвилини терпіння, переслідування та нищення. А наша Церква в діяспорі змагається важко за ясне оформлення своєї власної ідентичности та єдности з Києво-Галицькою Церквою-Матір’ю. Тепер більше, ніж колинебудь, вони — Церква і народ — потребують допомоги та дії українських патріотів.
Знаючи, Владико, як високо Ви ціните українську мову, що Ви її прекрасно вивчили від самих основ, і знаючи Вашу любов до українського обряду, ми віримо, що ви будете далі тим правдивим українським патріотом за зразком Слуги Божого Андрея та світлим прикладом Блаженнішого Патріярха Йосифа, і у Вашій діяльності будете завжди мати на оці добро українського народу та однієї Патріяршої Української Церкви. Запорукою цього є мотто на Вашому гербі: «Господь просвіщеніє моє!».
Богдан Лончина
