Привітання Патріярха Йосифа з нагоди Срібного Ювілею канадської Митрополії

Високопреосвященному Кир Максимові, Архиєпископові Вінніпегу і Митрополитові Канади, Преосвященним Владикам, Духовенству, Монахам і Монахиням,
та всім вірним дітям Канадської Митрополії —
МИР У ГОСПОДІ І ПАТРІЯРШЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ!

Дорогі Браття і Сестри!

Як Батько і Глава Помісної Української Католицької Церкви, вітаю Вас з нагоди Вашого Срібного Ювілею апостольським привітом: «Браття, радуйтеся завжди в Господі, і ще раз кажу, радуйтеся!» (Фил. 4, 4).

Святкування Ювілею переносить нас у старі біблійні часи, коли вибраний Богом нарід, блукаючи по пустині, мандрував до обіцяної землі, шукаючи своєї батьківщини. І ніс він з собою Скинію Заповіту, щоб поставити її в майбутньому у своєму храмі на горі Сіон. Зберігав він цю святу Скинію Заповіту як найбільший скарб своєї віри і свого народу. А що якийсь час проголошувано Святий Ювілейний Рік, щоб оновити та скріпити віру в єдиного Бога, в якого в руках доля цілого народу.

Таким повинен бути і Ваш Срібний Ювілей, роком душевної обнови, призадумою над пройденим шляхом і відкриттям очей, щоб ясно побачити тяжку життєву мандрівку своєї Рідної Церкви на Українській Землі і на поселеннях в різних країнах світу і нести та зберігати свою рідну Скинію Заповіту, свою рідну духово-релігійну і національну спадщину.

Бо й Ви, Мої Дорогі Діти, вже майже ціле століття, відколи прибули на цю Канадську землю Ваші прадіди, мандруєте-паломничаєте. Серед кожної мандрівки можна йти до мети, але можна й блукати. Можна стратити з очей Скинію Заповіту нашої Святої Церкви і нашого українського народу, можна часами шукати у зневірі чужих богів і причалювати до чужих святинь, забуваючи, що всі ми — діти нашої єдиної Святої Церкви, Церкви славної Київської Митрополії і всієї Руси-України, Церкви великих українських володарів і святців, Церкви мучеників та ісповідників аж до нинішніх днів.

Як той, що йому Божий Промисел передав цю дорогу спадщину нашої Церкви, щоб її рятувати, щоб відродити її, щоб вивести її з дому неволі, щоб здобути для неї всі древні суверенні права в рідному українському патріярхаті і в єдності у великій християнській родині, у Вселенській Христовій Церкві, радію з Вами в день Вашого Ювілею. А водночас сострадаю, бо всім нам приходиться й дальше нести важкий хрест неволі там на рідній землі.

Дорогі Браття і Сестри! В день Вашого Ювілею призадумаймося над тим, що єпископства і митрополії в Церкві не родяться несподівано. Створення Канадської Митрополії перед 25-и роками — це завершення одного важкого етапу в історичному бутті нашої Церкви на Канадській землі. В минулому столітті прибули на цю землю ваші прадіди й діди, а потім Ваші батьки. Прибули сюди ті перші піонери нашого церковного, національного і громадського життя. Прибули на цю землю, шукаючи волі і долі. Ваші предки принесли на цю нову землю свої міцні долоні і чисте серце, а в душах своїх принесли велику спадщину рідної Церкви.

Слідами перших піонерів прийшли жертвенні священики, за благословенням Глав своєї Церкви, Галицьких Митрополитів. Разом будували вони свої рідні храми-святині. Тому ця канадська земля зрощена потом Ваших предків і плекана та орана їх мозольними руками. Ці Ваші предки боролися навіть за те, щоб українська мова стала одною з признаних державою мов цієї країни. Треба бути вдячним їм за те, що зберегли свою церковну і національну свідомість. Тому благаю Вас, зокрема Тебе, Дорога Молоде: не посороміть української землі, українського імени батьків Ваших! Будьте їх гідними послідовниками!

Коли призадумаємося над піонерською трудолюбивою працею Ваших предків на цій канадській землі, відкриємо ще одну таємницю Вашого Ювілею. Ця земля, по якій ходив наш великий Святець, Сл. Божий Андрей Шептицький. Він прийшов сюди, щоб побачити дітей своєї Церкви. Він пригадав їм, чиїх батьків вони діти. Його заходами, благаннями і невтомними змаганнями Ваші предки отримали в 1912 р. першого українського єпископа, бл. п. Никиту Будку. Це був перший крок до митрополії, створеної перед 25-и роками. Нелегкою була пастирська праця цього першого Владики серед свого стада, розсіяного на цій землі, але це був угольний камінь Вашої Митрополії. Боже незбагненне Провидіння покликало цього першого Вашого Владику до іншої праці, знову ж таки на Україні при боці свого Глави Церкви, Митрополита Андрея. В 1945 р. цей добрий Владика ніс хрест разом з усіма іншими українськими Владиками як в’язень Христа і помер як Ісповідник віри в Караганді, в Казахстані, в жовтні 1949 р. До кінця життя був він для всіх в’язнів, українців і чужинців, прикладом святого життя, що їх кріпив у вірі, потішав і помагав їм нести хрест Господній. Ним Ваша Митрополія і ціла Канада збагатилася, бо має свого мученика-ісповідника. Розпочнім старання, щоб Церква поставила Вашого першого єпископа-пастиря до лику блаженних-святих.

Вашим Ювілеєм зближаємося до великого Ювілею, 1000-ліття хрещення Руси-України. Ваша Митрополія, рішенням Священого Синоду Владик Української Церкви взяла на себе обов’язок провести підготову до гідного відмічення цієї святої річниці. Метою нашою нехай буде зміцнення вузів єдности між Церквами-дочками і Страдною Церквою-матір’ю, щоб поєднати всіх у Христі. Без тих вузів єдности грозить нам загибель. Є тільки одна українська Церква на рідній землі і на поселеннях. Є тільки один Глава і Батько, Патріярх цієї Української Церкви, що зі своїм Священним Синодом провадить її й береже її!

Дорогі мої Діти! В день Вашого Ювілею «Радуйтеся», що можете на волі торжественно святкувати цей свій празник, а разом із тим «Сострадайте» з нашими братами і сестрами, владиками, священиками, монахами і монахинями, всіма вірними нашої Церкви-Матері, зокрема з тими синами й дочками, дітьми цілого великого українського народу, що у в’язницях, тюрмах і засланнях. Сострадайте з ними, бо їхнє страдання — це Ваша сила і запорука Вашого життя і росту у світі. Це також запорука духовної обнови й воскресення нашої Церкви на порозі її нового тисячоліття під покровом нашої Владичиці, Пресвятої Богородиці, бо «не маємо іншої помочі, не маємо іншої надії, кромі Тебе, Пречистая Діво. Ти нам поможи, на Тебе надіємося і Тобою славимося, бо ми — Твої слуги».

Благословення Господнє на Вас!

+ Йосиф, Патріярх і Кардинал

Дано в Римі
при Патріяршому Соборі Святої Софії
У Празник Всемирного Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста
Дня 14-27 вересня 1981 р. Б.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>