Вітай, о душ зболілих Патріярше!
Між нами Ти — хоч не було надії!
Благослови готове діло наше;
Звершили ми — тепер хай Ласка діє!
Цю церкву наша віра збудувала,
Як братську церкву на львівській сторожі,
Щоби жива в Успенні простягала
Над нами руки рідна Мати Божа.
Ми віримо: не золото текуче,
Ані лукавство князя цього світу,
А справедливість Божа всемогуча
Над нами сонцем праведним засвітить.
Не насміються недруги нещирі
Над тими, що несуть вінки тернові;
В безхмарній славі, в непохитній вірі
Повстануть ісповідники Христові.
Ми віримо — настане ждана воля,
Засудять злом самі себе тирани
Засяє знов над Юром авреоля,
І над Дніпром Андрея хрест постане.
Тебе ж Бог нагородить, Блаженніший,
Пророцтвом патріяршим Авраама;
Твій рід, від зір на небі численніший,
Повік сторожитиме правди храму.
У вічність розростуться покоління
Твоїх дітей у вірності й завзятті —
У невечірній славі Україна
Нестиме духа Твойого печаті.
Палають свічі віри в нашім храмі,
Бажання щирі мерехтять кадилом.
Благослови ж пробитими руками,
Щоб добре зерно — добре зародило!
