(Переклад промови-привіту о. професора Андре Прево
в Патріяршому Дворі в Римі дня 23 грудня 1979 р.)
Святіший Отче!
В це торжество 40-ої річниці Ваших єпископських свячень я дуже покірно приношу Вашій Святості свідоцтво глибокої пошани і вдячности від мого єпископа, Преосв. Адріяна Ґана, і від Католицького Університету в Ліль, що його Ви колись вшанували своєю візитою.
Вдячність єпископа міста Ліль відноситься до визначної діяльности, що її Українська Католицька Спільнота сповняє в церковній області північної Франції. Вже тридцять років тому, кардинал Ашіль Лієнар, свідомий духовного багатства Вашої Церкви, передав їй, як місце головного богослужіння у своїй дієцезії, саму крипту своєї катедри. Ось так Латинська Церква Лільської єпархії спирається на Вашій вірі, просвічується Вашими літургіями, скріплюється Вашими мучениками, яких найсвітлішим представником є Ви. Впродовж років, що попереджували 1963 рік, наші молитви доходили до Вашого серця у Ваших далеких в’язницях, а Ваші заслуги, спадаючи на нас, стимулювали наші сили.
Я особисто маю особливий довг вдячности супроти Вас, бо саме в літургіях українського обряду, які я так часто пояснював французьким вірним, моя віра знаходила поживу для бойового спротиву матеріялізмові. Без Вас, Святіший Отче, я, мабуть, був би потонув у тому «гнитті», що полонило стільки французьких священиків. Такий є безмірний довг, до якого я сьогодні особисто признаюся супроти Вас.
Також і Католицький Університет у Ліль, моєю приявністю, приносить Вам свідоцтво свого подиву. Він мав честь вітати Вас у себе в 1971 р. Він знає, якими високими інтелектуальними бажаннями Ви формуєте Ваших священиків, він знає, що Український Католицький Університет ім. св. «Климента, який Ви збудували й оживляєте, є матірною клітиною відбудови Вашої Церкви, коли прийде час її визволення.
Але вже сьогодні Ваша приявність, Ваш приклад, Ваша діяльність є непереможною запорукою цього відродження. Під час 15 років розладу, що його якраз зазнала Латинська Церква, коли найавторитетніші її провідники піддавалися сумнівам, а часом попадали в паніку, Ви стояли, як непохитна скеля серед бурі.
Тож вповні слушно о. Нарожняк вибрав для звеличання 40-літнього ювілею Ваших єпископських свячень емблему, що відноситься одночасно до Пресвятої Діви і до Вас. «Нерушима Стіна» це назва Пречистої на хорогві, яку принесли Вам Ваші вірні з Лільської области, це теж ім’я, що залишиться прикріпленим до Вашого світлого Патріярхату. «Нерушима Стіна» це запорука і звіщення воскресення для Вашої Української Церкви і для всієї Церкви.
Андре Прево
д-р філософії і богословії
професор Католицького Університету в Ліль
