Шкода, що «Роксоланія» не входить до шкільної програми – вона того варта! Це чудове поєднання українського колориту з античним антуражем. Та й приклад самого Себастіяна Кленовича може стати нам у пригоді. Розуміючи всі конфлікти й негаразди в тодішній Роксоланії, він у своїй поемі не робив наголосу на чварах, просто любив Україну – від Сяну до Дону: степову, лісову та гірську, католицьку та православну. І хоча любов його подібна на захоплення туриста новим містом, куди він потрапив, або на любов дослідника до предмета дослідження, від того вона не менш щира і не менш палка. Принаймні, мало хто в ті часи присвятив нам і нашій землі такі красиві та проникливі поетичні рядки.
ПОВНУ ВЕРСІЮ СТАТТІ МОЖНА ПРОЧИТАТИ У ДРУКОВАНОМУ ФОРМАТІ
Поділитися:
