Ректор Львівської Богословської Академії о. М. Димид і віцеректор були гостями в Нью-Йорку

У неділю, 6 грудня 1998 р. о. д-р Борис Ґудзяк відправив першу Службу Божу, у церкві св. Юра у Нью-Йорку. Свячення о. Бориса Ґудзяка відбулись 26 листопада 1998 р. у соборі св. Юра у Львові, які довершив Владика Софрон Мудрий ЧСВВ. Під час Служби Божої, яку відправив о. Борис Ґудзяк з ним співслужили о. Вернард Панчук ЧСВВ, парафії св. Юра в Нью-Йорку і о. Михайло Димид зі Львова, співав церковний хор під дириґентурою Андрія Добрянського. Отець парох Патрикій Пащак, ЧСВВ, представив о. д-ра Бориса Ґудзяка, як нововисвяченого священика, що є віцеректором ЛБА і о. д-ра Михайла Димида, що є ректором ЛБА і тепло привітав молодих священиків, що є керівниками високовишкільної богословської установи у Львові.

Після слів загального привітання о. Патрикій, ближче представив вірним у церкві о. Бориса Ґудзяка, який є уродженцем Америки. Борис закінчив університетські студії у Сиракузах, одержавши бакалавра з біології і філософії. Дальші студії продовжав у колегії Св. Софії при Українському Католицькому Університеті у Римі, на Папському Урбанському Університеті (богословія) і завершив свої студії докторатом на Гарвадському Університеті. З 1992 р. о. Борис живе і працює в Україні, де займає становище віцеректора ЛБА і є директором Інституту Історії Церкви.

Під час Служби Божої багато вірних приступило до св. Причастя. На Службі Божій стояли пластуни з своїм прапором, члени куреня до якого належить о. Борис. На закінчення о. Борис подякував за щире привітання о. парохові Пащакові та за дозвіл відправити першу Службу Божу у церкві св. Юра. Після Служби Божої о. Борис довго уділяв благословення для учасників-вірних його першої св. Літургії у Нью-Йорку.

Заходами управи відділу УПТ-ва у Нью-Йорку, у пообідних годинах, тої ж самої неділі, відбулась доповідь на тему: «Українське християнство у третьому тисячолітті: традиція, візія, провідництво», на якому доповідали о. д-р Михайло Димид і о. д-р Борис Ґудзяк. Голова управи відділу УПТ у Нью-Йорку о. диякон Юрій Малаховський привітав доповідачів і гостей і попросив протоігумена Христофора Войтину, ЧСВВ, провести молитву. Дальше керування програмою передав Миколі Галіву, який у свою чергу привітав присутніх всечесніших отців, учасників і доповідачів о. М. Димида і о. Б. Ґудзяка. Окремо присвятив кілька слів нововисвяченому о. Борисові Ґудзякові, підкресливши, що його долучення до душпастирського грона, прийняттям священичих свячень, є чи малим здобутком для нашої УКЦеркви. Якщо наша УКЦерква буде мати більше таких священиків, як тут присутніх о. Борис Ґудзяк і о. Михайло Димид, то перед нашою Церквою є забезпечене світле майбутнє. Запорукою цього є Львівська Богословська Академія, якої керівними і провідними членами є присутні наші доповідачі о. Михайло і о. Борис. До речі ЛБА в останньому часі одержала акредитацію від Апостольської Столиці, це визнання, це велика заслуга тут присутніх отців і їх співробітників у Львові. Про акредитацію є документи надруковані на іншому місці у цьому числі журнала.

Отець Михайло Димид у свойому дескриптивному виступі накреслив картину, яка зараз існує в Україні під оглядом конфесійним. Відмітив, що за комуністичного режиму в одній львівській області було біля 60 тисяч працівників атеїзму. Якщо це число помножити на всі області, то одержимо велике число працівників атеїзму. Це є певне тло на якому приходиться працювати нашій Церкві. Якщо до цього додати сучасну економічну кризу, то вирисовується дуже похмура картина.

Українське суспільство переживає високу травму і розчарування. Бере верх корумпованість, упадок моралі та моральних вартостей. Панує велика розпач. Все це не оминає і Церкву. Є ці загрозливі моменти, що розкладають суспільство не є вони відсутніми серед клиру. Низька моральна поведінка, часом брак відповідної едукації. Священичий сан не є Гарантом на всі знання. Ставиться завдання привернути силу відродження, відродження віри і розуму. Це велике завдання, які є поставлені перед Академією.

Острозька слов’янсько-греко-латинська Академія зрушила застій, що панував у Київській Церкві і породила хоч контроверсійну, про те, стимулюючу, Берестейську Унію. Києво-Могилянська Академія спричинила духовно-літературну творчість і культурні процеси, які пішли в аванґарді християнського Сходу. В часи австроугорської імперії осередок у Відні спричинивсь до розвитку культурного і національного життя у Галичині. Богословська Академія у Львові, що постала 1928 р. і проіснувала з перервою до 1944 р. стала вагомим заборолом освіти й науки, яка принесла нашій Церкві ісповідників та мучеників, як також визначних діячів науки і Української Церкви. Ці здобутки повинні стати заохотою продовжувати ці світлі традиції і працю та стати засобом для відродження народу, осіб, очищення людської душі, формувати українського сучасного християнина і патріота.

Львівська Богословська Академія має шість наукових інститутів, літні школи, бібліотеку, що є найкращою під богословським аспектом. Провадить широку видавничу діяльність. ЛБА на сьогодні начислює біля 400 студентів у тому є 209 кандидатів на священиків і біля 138 мирян. Посідає свої приміщення. ЛБА має 77 викладачів, 29 адміністративного і 30 допоміжного персоналу. Стипендія на рік одного студента виносить 1400.00 долярів. Ми починали віднову Богословської Академії майже знічого. Ми одержали благословення від Патріярха Мирослава-Івана, а дальше прийшлось нам самим промишляти, — сказав доповідач. ЛБА не має державних дотацій, чи допомоги і мусимо своїми силами пробиватись, тому сподіваємось на діяспору, яка вже багато нам допомогла і сподіваємось, що і на далі допоможете нам успішно продовжувати вагому працю.

Отець Борис Ґудзяк у свойому аналітичному виступі підійшов до з’ясування сучасної проблеми на релігійному полі на базі мистецьких творів. Спробуймо застановитись над двома аспектами постмодернізму і посткомунізму і що вони означають. Коли ми візьмемо візантійське мистецтво, візантійську ікону у якій ми все знаходимо щось божественного. Коли ми візьмемо західне мистецтво, для прикладу можна назвати Мікель Анджеля, його картину, що є у Сикстинській каплиці у Ватикані «Сотворення світу», як Отець доторкається Адама і надає йому життя. Третій образ — чорна пляма на жовтому тлі. Що ці картини говорять.

Ікона для нас представляє передмодерний період, у який, у цілому світі наші вартості у першій мірі скерували нас до божественносте. Якщо ми приглянемося до візантійської ікони, чи навіть єгипетського сфінкса, то це зображення, це мистецтво є трансцедентальним, воно переноситься до сфери святого. Що стається у західній культурі 500 років тому? Процес божественносте починає переміщуватися на людське. Ми це відразу бачимо у мистецтві Мікель Анджельо, який представляє Отця й Адама у людській реалістичній формі. Ця картина є іншою від візантійської ікони.

Починаючи від відродження 1500 р. людина починає більше і більше акцентувати на свої спроможності, на свій розум. Людина є переконана, що вона може вести світ до чим-раз кращого ладу. Тут можна брати різні наукові відкриття у медицині, техніці, механіці й т. д. Людина є переконана, що вона може вести людство до чим-кращого життя. Але є люди фанатики, як К. Маркс, який представив свою відому теорію комунізму. Ця течія комунізму відкрила XX сторіччя. Людина мала себе удосконалити, але всі ці відкриття можуть обернутись проти людини. Перша світова війна, Друга світова війна, Гірошіма, Чорнобиль.

Сторіччя, що починалось обіцянками сьогодні завершується великим розчаруванням. Віра у прогрес людини, постмодернізму, про­являється у розгубленості. Ми живемо у часі, коли ставиться під знак запитання існування правди. Як філософи з древньої Греції, у час просвітництва, між собою сперечались або ти маєш рацію, або я маю рацію, або хтось інший має рацію, але є якась істина. Сьогодні не має такого, як одна істина. Є твоє переконання і є моє переконання, є моє бачення. Кожен з нас бачить щось по-свойому.

Візьмім до уваги третю картину. У двох перших ми бачимо захоплення формою. До кінця XIX століття ця форма була ідеалом. Далі маємо твори паризьких мистців-імпресіоністів. Форма для них не є висловом їх думки, вона досить їх обмежує. Вони переходять до абстракціонізму. Що це означає для християнізму? Ісус сказав, що я — є дорога й істина і життя. Ствердження Ісуса Христа стає парадоксальним. Вже не має одної істини.

Ми, християни, і наші провідники богослови, стоять перед таким питанням, що означають вислови Євангелія, вислови категоріями сучасної людини, бо ці категорії є цілком інші, ніж були у минулому. Сьогодні студенти у ЛБА вивчають істину мистецтва, рокову музику. Студенти ставлять питання, що це означає бути християнином? ЛБА не претендує на вичерпні відповіді. Ми стараємось дати нашим студентам, щоб вони могли бути речниками нашої правди у яку ми віримо. Можна нам говорити про гльобальні проблеми, які нам приніс і залишив комунізм. Комунізм залишив безпорядок, недокладність у будівництві і т. д. У тій ситуації Львівська Богословська Академія ставить собі за ціль боротися з тими безпорядками. Студенти знають, що вступити до ЛБА не треба взяток, але треба мати відповідне знання. Це породжує у них надію, що є якась справедливість. Що дає нам наснагу? Це є ці молоді студенти. Ми не сміємо розчаруватися. Тепер маємо нагоду відбудувати наше культурне і релігійне життя. Просимо Вас нам у цьому допомогти, — сказав о. Б. Ґудзяк. Це можна зробити у різних формах, за що будемо вдячні. Після цього присутні ставили питання, на які доповідачі давали вичерпні відповіді. Присутні, хто бажав, той склав свої пожертви, які проголошуємо у цьому числі на іншому місці. Богословська Академія у Львові заслуговує на увагу і нашу піддержку не тільки моральну, але і матеріяльну. ЛБА одержав міжнародну акредитацію, що має також особливе значення. Зустріч з нашими доповідачами о. д-ром М. Димидом і о. д-ром Б. Ґудзяком закінчено молитвою, яку провів о. протоігумен Христофор, ЧСВВ. Ведучий подякував доповідачам, за гарні, на високому рівні виступи, а учасникам за участь.

М. Галів