О, Боже, всесильний, могучий
О, Боже, всесильний, могучий,
Даруй нам єдність та згоду,
Любов, надію і віру.
Розум, добро та свободу.
О, Христе, ми вдячні всім серцем
За жертву Твою за всі муки,
За любов до людей всього світу.
За рани й покалічені руки.
Український народ миролюбний
Шле до Тебе молитви й благання.
Дай нам силу небесну й відвагу
Йти вперед до мети без вагання.
Ми будуємо разом державу.
Миролюбну свою Україну,
Працюймо, молімся, пісню співаймо
Про славну червону калину.
* * *
Олег Снилик
Небесний Царю
Небесний царю! Отче наш!
Ти, що у небі й на землі.
Нехай ім’я святиться Твоє,
І волі хай Твоєї закони промінні
Осяють серце вірою святою.
Ти все в премудрості створив.
Щоденним хлібом щедрість Твоя лине.
Ти вічність наша і надія.
І в справедливості прощаєш нам провини.
Як ми прощаєм нашим лиходіям.
Ми у спокусах дні і ночі
Знаходим охорону любви Твоєї,
Лукавому не дай нагоди
Гризню творить, в братолюбієм ідеї
Благослови Твій люд і веди до згоди.
Нехай святиться воля неба
Тепер і завжди і по всяк час.
Молитвою нехай міцніє віра в нас
І береже від болів і терпінь.
Бо Ти дорога наша і свята потреба. Амінь.
* * *
Олег Снилик
Благословенна ти в женах
Мерехтить авреоля злото-промінна
Твоєї скорбної і святої голови.
Із алябастром сяйного чола
Й лиця в покірності живої доброти.
І благородний смуток у очах
Відслонює глибінь і джерело любови
Твойого погляду цілющих благ.
Благословенна Ти в женах єси.
Думки на початку 1998 року
(Для всіх на спільне добро!)
Ось думка думку підганяє,
Ніби біжать на перегони, всі думки,
І просяться усі на аркуш,
Щоб дотулитись братів і сестер душ…
Щоб десь комусь, —
У серце кинути іскринку,
І розпалити вогнище любови!
Тож я їх всі ось тут вкладаю,
Й для всіх добра бажаю!
Може в кінці року цього,
Зійдуть в якомусь серці десь?..
І разом будемо радіти!
Та перше ж треба їх посіяти.
Не легко таке зерно сіяти.
Але, ще важче мовчати!!
Досить вже сліз нам і ридання!
Ними просякнута вже вся наша земля…
Досить проклонів нарікання.
Від них нам легше не стає,
А наповня ще більше гіркотою нас.
Бог дарував нам волі час!
І жде від нас він покаяння.
Досить вже пиячить до безтями!
І розкрадать державнеє майно.
Досить обману й аморалі.
Пора прийшла збудитись з кошмар сну!!
В наш нарід Бог сипнув талантів повну мірку
І глуздом неабияким нагородив нас Він,
Лише покаймось! І брат брата не гризім…
Зближаються вибори, єднаймо сили!
Єднаймо у любові, вірі і надії
З Христом ми можем подолати всі негоди!!
А мати-Україна так бажає між дітьми згоди…
Нехай Христос не буде лише традиційним на іконах,
Дозвольмо Йому жити й діяти в серцях!
Щоб ясним стало усім нам.
Що Кесарю, а що дасть Богу треба,
Щоб знайти балянс життя.
Народові на вічне, щасливе буття!
Без рабського хребта…
Коли Христа полюбимо всім серцем,
І Україну поруч ми поставим,
То наше я на своє місце стане,
Отеє я що таким барикадом є,
У розбудові нашої держави,
Тоді на брата брат зором любови гляне,
І тріснуть заздрости ненависти і пімсти всі окови,
Любов, цеж вічна й певна зброя є!
І цього, нам ніхто не зробить,
Це мусимо зробити ми!
У вільній нашій Богом даній волі, вибирати —
Любити, чи ненавидіти…
Розбратом натворили ми багато горя,
А Божа ж воля, щоб любити!
Дає нам Бог знову й знову нагоду —
Щоб могли успішно ми іспит здати!
Не хочу вірити, що не здамо!!!
Рука Господня все готова помагати.
Від нас залежить, чи ми уже навчилися в покорі —
До Нього прибігати і щиро помочі благати?..
Щоб дав нам мудрости, Державу будувати,
Йому на вічну славу, а Україні на вічне в щасті бути!!
Мотря Фаринич
Гамілтон, Канада. Січень, 1998 р.
* * *
Володимир Рожко
Луцьк, Україна, 1986 р.
Молитва
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за рідну і святу,
За прадідівську нашу віру,
За нашу мову золоту.
Молюсь за тебе. Мамо рідна.
За твою долю і життя.
За тих молюся, що по тюрмах
Пішли за тебе в небуття.
Молюсь за тих, хто ще страждає.
За тих, зневірців, що зреклись.
Катам твоїм я все прощаю,
І ти їм, Господи, прости!
У Божій ласці і любові
Єднаймось, браття, вічне ми.
Хай сяє сонцем на Вкраїні
Любов і згода між людьми.
За Україну вислухай молитву.
Нас, Боже Праведний, прости,
А як ітимем на Голгофу,
Благослови наш Хрест нести.
В молитві щирій і любові
Єднає Божа ласка нас.
Охорони, Пречиста Діво.
Благослови, Нерукотворний Спас!
* * *
Я не мовчав
Я не мовчав,
і я не міг мовчати,
брехні я не терпів,
як тих, хто вмів брехати.
Я правдою світив,
у всі кутки темряви,
на світло виводив,
хто в світло кидав плями.
Так розум диктував,
і так веліла віра.
Кобзар нас так навчав,
чекала Україна.
Бог Слово мені дав
Щоб, ніби, факел нести,
щоб кожен з нас пізнав
як дух в собі піднести.
Щоб не боятися брехні,
і тої темряви страшної
за правду битися в борні,
здобути світло — ціль до волі.
І я втішаюся тепер,
воскресла віра, Україна,
за них то я терпів терор.
Казав брехлам: Воскресне віра!
Я не мовчав і не мовчу,
коли хто брехні розсіває,
я зразу брехні ті товчу,
й «вогонь» палю — нехай палає.
Хай світло світить навкруги,
хай темряви ніде не буде!
Щоб не ховались вороги,
і хай до зла ніхто не йде.
За світло Богові хвала,
і Україні нашій — слава!
Що правду Божу берегла,
і в правді Божій її прослава!
І правдолюбцям по світах
синам і донькам України,
що відкидали брехні жах,
але жили для України!
Хай світло Боже сяє нам,
на неньку нашу Україну,
Бо сам Господь дав правду нам,
і скарб душі — це світло, віру!
26.08.1997 с. Ценів
о. Василь Ганішевський
