Релігійна поезія

Мирослав Кривий

Христос народився

Вільна Україна
Христа прославляє.
Коляда по всій країні
Вже вільно лунає.

У Карпатах голубих
У Києві й Львові.
Славу народ віддає
Малому Христові.

І пропала вже навіки
Проклята неволя.
Завітала в Україну
Довгожданна воля.

І хоч труднощі великі
Зараз в Україні,
Ясне сонце ще всміхнеться
Старому й дитині.

Всі ми віримо у Бога,
Христос — наша сила.
Вона в світі нездоланна.
Все зло покорила.

А Христос новорожденний
Допоможе нам в житті.
Дасть нам розум і пораду
У цілій важкій боротьбі.

То ж віддаймо честь Христові
І коляду заспіваймо.
Та подяку Ісусові
З серця щирого віддаймо!

Богдан Мигаль

З Новим роком і Різдвом Христовим!

Тривожно й сумно Рік Новий крокує
Й несе нам пригорщу нових надій…
І дружно весь народ заколядує
В своїй державі рідній, молодій…

Забудьмо всяке зло і всі незгоди.
Які роз’єднують ще досі наш народ.
Пора вже жити, як усі народи.
Хай кожний стане справжній патріот!..

Бажаєм щастя Вашій всій родині.
Хай «Бог Предвічний» лунко задзвенить
Й привіт сердечний «Слава Україні!»
Хай ваше серце й душу звеселить!..

То ж побажаймо рідній Батьківщині
Навіки незалежність закріпить.
Нехай задзвонять дзвони в Україні!
Не забувайте рідної землі й на мить!..

Від всього серця хочу Вас вітати:
У вічність кануть історичні дні.
Стрічаймо дружно ці Різдвяні Свята
Хоч в бідній, але вільній стороні!..

Прийшла нарешті вимріяна воля
Й гімн «Ще не вмерла…» злинув до висот
То ж бережіть, завзято свого поля
І докажіть, що ви стійкий народ!..

Щороку, друзі, ми Різдва чекаєм.
Цей добрий звичай ще від предків в нас!
То ж ми всім серцем знову Вас вітаєм
В цей для Вітчизни історичний час…

Та не забути ті часи жорстокі.
Коли й молитись вголос ти не смів,
І рани ще не зажили глибокі.
Які народ в душі весь час терпів…

Прийшла нарешті вимріяна воля
Й гімн «Ще не вмерла…» злинув до висот.
То ж бережіть завзято свого поля
І докажіть, що мудрий Ви народ!..

Леся Нікітюк, Підгайці

Сніп на покутті

Останній сніп зв’язала мати,
І піт рясний втерла з чола.
«Важка це праця хліб збирати» —
Ледь-ледь промовила слова.

І золотистий сніп пахучий
У руки батька віддала.
Щоби поставив на покуті
У день ХРИСТОВОГО РІЗДВА.

Внесе господар із комори
Вусатий, пишний цей дідух.
Збереться вся рідня до столу,
І запанує добрий дух.

Запахне в хаті пирогами.
Скуштуємо усі куті.
Вечерю понесем до мами, —
Батьків не лишим в самоті.

І задзвенить і понесеться
Весела й щира коляда.
У кожнім серці озоветься.
Хорошим спомином вона.

Богдан Мигаль

Щоб наш народ у мирі й щасті жив!

Годинник вічний лічить всі години,
Природою призначені мені…
Я долею турбуюсь України,
Яка трудні переживає дні…

Нелегкі перші самостійні кроки,
Неволі час лишив глибокий слід,
… Реве та стогне Дніпр широкий:
Ще не настав кінець всіх наших бід…

Ще не стрічає кожен брат, як брата,
Свободи дух не кожним ще оволодів,
І, що вже вільна наша рідна хата.
Ще довголітній раб не зрозумів…

Живем в добу знаменних перемін.
Збудивсь в народі прадідівський дух!
В нове життя вступає батько й син.
Напружуй енергійно зір і слух!..

До всіх людей звертаюсь в Україні,
Прийміть цих кілька теплих, щирих слів:
З’єднаймося, немов в одній родині,
Щоб наш народ у мирі й щасті жив!..

Леся Нікітюк
м. Підгайці

Помилуй, Боже і спаси

У кожного в нас своє життя.
Своя дорога на Голгофу.
Приходить час сповіді й каяття.
Та поклоніння ГОСПОДОВІ БОГУ.

Помилуй Боже і спаси,
Уста шепочуть з трепетом не сміло.
І ми стараємось з останніх сил
Розповісти усе, що наболіло.

Та знову постає життя..,
І сором огортає не одного.
Чому ж грішив, чому навкруг брехня?
Чому неправди вибрав я дорогу?

Чому достатком очі засліпив?
Кар’єру вибивав собі й шану,
І друга не одного загубив.
Забув про рідних, батька й маму.

Помилуй БОЖЕ і спаси,
До неба душу вознеси,
Прощення всім нам принеси
За всі гріхи, помилуй і спаси.