Релігія і радість

Людина живе для радості. Як можна уявити собі життя для смутку, для страждання, для нарікання? Нащо таке життя, в якому нема надії на краще завтра? Подивімося навколо, як багато радості у тварин, як весело щебечуть пташки і літають у вільному просторі, як постійно зайняті грою діти. Одна хвороба, одне нещастя уражає всіх, забирає їхню радість і дає відчуття, що це щось дуже чуже для самого життя. Однак у житті багато страждання, а раз пережиті горе, війна, голод, знущання людини з людини не забуваються ніколи, ніби постійно нагадуючи нам: «Люди, такого не повинно бути! Ми не для того народилися».

Правдиве страждання знаходимо тільки в людини. Звісно, тварини також страждають, але в них є лише тілесне страждання.

Людина страждає, по-перше, тому, що розуміє гіркі наслідки страждання, втрачає можливість спокійного і радісного життя, по-друге, розуміє, що так не мало б бути. Бачить, що значна більшість страждань спричинена самими людьми: лінивством, несправедливим поділом маєтків, поганим вихованням, необережністю і злобою. У той час як одні терплять голод через нерозумну організацію господарського життя, другі живуть у достатку, бо краще використовують людські можливості. Так і з хворобами: там, де краще, розумніше поводяться люди, де своєчасно приймають ліки, де оминають нерозумний спосіб життя – алкоголізм, наркоманію, дотримуються правил здорового побуту, там незрівнянно менше страждань. Ось чому в людини на перший план виходить релігія. Скільки б на світі не було релігій і які примітивні вони не були б, сутнісне в них – ставлення до вічності. Кожна релігія каже людині «ти не помреш, ти – з вічності для вічності».

Повністю статтю читайте у паперовому варіанті

Свіжий номер

4 (486) 2021 4_2021