Резолюції Конґресу Мирян, скликаного Українським Патріярхальним Світовим Об’єднанням за Єдність Церкви і Народу, що відбувся 15-го липня 1975 р. в Кастельґандольфо біля Риму

Зібрані на Конгресі представники українських католицьких мирянських організацій з різних країн і континентів, обміркувавши поважну ситуацію в Помісній Українській Католицькій Церкві, прийняли наступні постанови:

І.   В справах патріярхального устрою та здійснювання помісности:

1. Конгрес однодушно вітає прийняття Блаженнішим Отцем Йосифом, покликаним з волі Божої та з бажань українського Божого люду на свого духовного провідника, титулу Патріярха ПУКЦеркви та закликає владик, все духовенство і мирян підчинитися цьому рішенню Глави нашої Церкви.
2. Ствердивши, що постанови шістьох Синодів єпископів, в тому і конституції ПУКЦеркви, значною мірою ще не були введені в життя, Конгрес закликає владик і духовенство льояльно виконувати ці постанови. Українські миряни боліють тим, що подекуди дехто з них ставиться із незрозумілою байдужістю до цих постанов, та заповідають, що можуть прийти небажані консеквенції для владик з боку мирян, за які відповідальними будуть ті чинники, які цей стан створили.
3. Конгрес закликає єпископів, висвячених та іменованих без згоди Синоду єпископів ПУКЦеркви, заявити свою вірність і підчинення свому Патріярхові та конституції ПУКЦеркви.
4. Конґрес звертається до Блаженнішого Патріярха з проханням висвятити нових єпископів, покликаних згідно з конституцією ПУКЦеркви, з метою скріплення її помісности в центрі та в окремих одиницях.
5. Очікуємо і сподіваємося, що Постійний Синод ПУКЦеркви буде внедовзі персонально доповнений та розпічне нормальне здійснювання своїх прерогатив в управлінні нашою Церквою.
6. Конґрес звертається до Блаженнішого Патріярха, щоб Постійний Синод відновив у нашій Церкві право і привілеї канонізувати своїх святих. Усильно прохаємо Всевишнього, щоб між першими канонізованими святими Української Церкви був Слуга Божий Митрополит Андрей та наші єпископи-мученики.
7. Конґрес ясно займає становище в обороні обряду, традицій та літургічної мови в нашій Церкві, проти тенденції навмисного чи недбалого ставлення до цих вартостей, проти латинізації чи мовної асиміляції, включно зі самовільними і невиправданими спробами змінювати традиційний юліянський календар.
8. Згідно з постановами попередніх мирянських з’їздів, та в дусі синодальних постанов, Конґрес поновно заявляється за тим, щоб у нашій Церкві допускалося до священства кандидатів у жонатому стані і щоб в скорому часі, після відповідної підготовки, були також допущені кандидати до постійного дияконату.
9. Конґрес із вдоволенням стверджує, що значна частина нашого духовенства з великим відданням і посвятою включилася в розбудову помісности і оборону наших прав, зокрема ті священики, що є членами Священничого Т-ва св. Андрея.

Вітаємо появу їхнього органу «Нива», в окремий спосіб солідаризуючися із Зверненням Т-ва до українського єпископату з 29-го травня 1975 р.

Заповідаємо співпрацю і підтримку свідомому й відданому духовенству в рядах ПУКЦеркви.

1. Конґрес з прикрістю стверджує, що в деяких єпархіях мали місце пресія і нагінки на священиків за поминання ними їх Блаженства як Патріярха Йосифа. Ці практики засуджуємо та висловлюємо повну солідарність зі священиками, які є об’єктом тиску, а навіть санкцій.
2. Конгрес висловлює признання усім тим єпархіям, організаціям та окремим мирянам, що послідовно переводять збірки та самі жертвують на Патріярший Фонд ПУКЦеркви. Закликаємо ці справи переводити більш систематично, а водночас зрушити збірки на Патріярший Фонд також там, де їх досі не було, покликаючи до нього відповідні фінансові комісії на місцевій та єпархіяльній основі.
3. Конгрес закликає нашу Ієрархію до урухомлення спільної центральної семінарії для богословів з цілої діяспори на базі існуючого Українського Католицького Університету в Римі.
4. З жалем і висловом засудження стверджуємо, що дехто з наших ієрархів повівся негідно свого високого стану в час останніх святкових днів в Римі в 1-15 липня, нехтуючи свій літургічний обов’язок поминання Блаженнішого Патріярха. Уважаємо так само негідними деякі інформації подавані чужим чинникам про наші церковні справи.

ІІ. В справах екуменічних:

1. Конгрес стверджує, що утворення Києво-галицького Патріярхату УКЦ нічим не стоїть на перешкоді змаганню і православних братів до подібного завершення структури Української Православної Церкви.
2. Конгрес закликає всіх українців зберігати нашу спільну християнську духовість, загрожену сьогодні безбожним московсько-большевицьким режимом та змагати до усунення обопільних упереджень, як також плекати згоду і братолюбіє між собою у всіх ділянках та на різних щаблях нашого релігійного і громадського життя.
3. За джерело головні ідеали українського екуменізму вважаємо ідеї та писання наших славних Митрополитів Вельямина Рутського, Петра Могили, Андрея Шептицького, а також думки та чини вселенських екуменістів — св. п. Папи Йоана XXIII та св. п. Патріярха Атенаґораса.
4. Конгрес висловлює бажання, щоб були затіснені наші взаємини з іншими східними Церквами, а зокрема східними помісними католицькими Церквами і їх Патріярхатами.
5. Конгрес з тривогою віднотовує спроби зближення Апостольської Столиці з Московською Патріярхією, яка є радше речником і знаряддям безбожного уряду, аніж дійсним представником віруючих християн. Заявляємо, що в жодному випадку зговорення між Апостольською Столицею і Москвою не може статися коштом ПУКЦеркви.

ІІІ. В справах інформації і зовнішньої діяльности:

1. Стверджуючи, що патріярхальні діячі та організації від початку намагалися інформувати зовнішній світ про слушність та потребу патріярхального устрою для ПУКЦеркви, Конгрес однак зауважує, що ця інформація не була достатня. На теперішньому етапі потребуємо солідніших праць — популярних і документації українською і чужими мовами. Вважаємо, що крім існуючих чисельних періодичних і неперіодичних видань українською мовою, є потреба на один центральний періодик, що інформував би чужомовний світ.
2. Конгрес звертає зокрема увагу на потребу інформування та популяризації справ нашої Церкви серед римо-катол. чинників різних країн, священства, ієрархії та різних організацій. Потрібно нав’язати співпрацю з окремими спорідненими організаціями в крайовому і місцевому маштабі. В цьому може брати участь УПСО прямо або через свої складові чи зближені організації.
3. Стверджуючи також велику потребу звернення уваги на сучасний стан нашої переслідуваної Церкви в Україні, Конгрес закликає усі стосовні чинники — пресу, громадські і релігійні організації — більш систематично та ефектовніше інформувати український і неукраїнський світ про релігійні справи в Україні. Ми мусимо змагати до відповідної реакції на нинішні переслідування з боку міжнародної опінії та компетентних чинників.
4. Конгрес уважає, що конечно потрібно посилити дипломатичні та інші акції за релігійну свободу в нашій батьківщині, зокрема за привернення легального статусу в Україні. Одночасно Конґрес доручає керівництву УПСО та його складовим організаціям включитися в оборонну акцію переслідуваних діячів культури в Україні.
5. Щодо українських пресових органів католицьких, стверджуємо, що деякі з них, як на прим. «Нова Зоря» і «Християнський Голос», займають негативну і шкідливу позицію у змаганнях за права нашої Церкви. Ми розгядаємо їх деякі виступи як шкідливі для нашого національного інтересу. Закликаємо їх припинити і передумати свою дальшу політику і орієнтацію.

IV. В організаційних та діяльностевих справах:

1. Конґрес стверджує, згідно з постановами Вашінґтонського з’їзду, що УПСО за Єдність Церкви і Народу спирає свою діяльність на крайових організаціях, які мають повну автономію у своїй діяльності. УПСО координує та надає головні напрямні патріярхальному рухові та є спільною плятформою у всіх діях і починах організацій — членів Світового Об’єднання.
2. Управа УПСО і крайові організації ведуть свою діяльність в дусі помісности й Уставу про патріярхальний устрій УКЦеркви. Поза своєю визначеною діяльністю статутом, УПСО сприяє творенню при парафіях парафіяльних рад, церковних братств і сестрицтв та всіх тих форм діяльности і організації, які зміцнюють нашу Церкву.
3. Для своєї діяльности УПСО організує власні фонди і тому Конґрес закликає організації — членів Об’єднання, своїми вкладами підтримувати акції та поточну працю президії і головної ради.
4. Конґрес доручає УПСО використовувати сторінки найпочитнішого журналу Крайового Об’єднання в ЗСА «За Патріярхат» для публікування своїх офіційних матеріялів для інформації своїх членів.

Президія з’їзду

др. Роман Осінчук — голова
інж. Сидір Тимпк — заст. гол.
ред. Ілія Дмитрів — секр.
др. Кирило Митрович — секр.

Поділитися: