Резолюції Першого Епархіяльного З’їзду Епархії Св. Отця Миколая з нагоди 25-ліття її створення, що відбувся в Чікаґо в днях 26-28 вересня 1986 р.

(З незначними скороченнями)

Учасники цього першого з’їзду духовенства і мирян Епархії св. Отця Миколая, що зійшлися відзначити срібний ювілей існування Епархії, насамперед молитовно дякують Всевишньому за всі ласки, які наша Епархія і її епархіяни одержали на протязі цього свого першого чвертьстоліття.

Вони клонять голови і вшановують пам’ять Святішого Отця, Слугу Божого Івана XXIII, засновника Епархії, як також глибоко вшановують пам’ять першого Епарха, бл. пам. Владики Ярослава Ґабра. Рівночасно клонимо голови перед^спочилим перед двома роками Патріярхом Йосифом-Ісповідником, який багато піклувався нашою Епархією.

На святочній сесії Епархіяльного з’їзду в катедрі св. Отця Миколая у Чікаго. Промовляє Владика Іннокентій Лотоцький, у святилищі Митрополит Максим Германюк

Архиєрея, Святішого Отця Івана-Павла II, якому дуже близька доля нашої Церкви, а разом з тим тепло вітаємо нашого теперішнього Главу і Батька Української Католицької Церкви, Блаженнішого Мирослава-Івана, як також нашого правлячого Епарха, Преосвященного Владику Іннокентія Лотоцького. Ми вітаємо і висловлюємо вдячність за вшанування цього ювілею Еміненції Кардиналові Йосифові Бернардинові, Високопреосвященнішим Митрополитам та присутнім на торжествах Преосвященним Владикам українського та римо-католицького обрядів. Тепло вітаємо всіх наших епархіян із цим світлим ювілеєм та закликаємо їх поглибити своє духовне життя і гідно розпочати друге чвертьстоліття спільного служіння в нашій Церкві.

Разом з тим наші думки линуть до наших братів і сестер мовчазної і катакомбної Церкви. Вітаємо її ісповідників, служителів-владик, священиків, черниць і ченців та увесь Божий люд, висловлюємо їм подив у їх обороні релігійних прав, заявляємо свою солідарність у цій чесній боротьбі й служінні Христові та прирікаємо все зробити, щоб полегшити їх долю та довести до відновлення і розквіту Церкви-Матері. Особливо висловлюємо нашу солідарність із невгнутими борцями за права Церкви і віруючих, сьогодні в’язням сумління, Йосифом Терелею та Василем Кобрином. Ми підносимо свій голос протесту проти переслідування усіх віруючих у Бога на нашій землі та під комунізмом взагалі, як також в обороні переслідуваних культурних і політичних діячів на Україні.

Закликаємо релігійних і світських авторитетних мужів цього світу піднести свій голос в обороні прав людини, а зокрема права на релігійну свободу в нашій батьківщині.

Одночасно затверджено ухвали в таких справах:

І. В справах релігійного життя і духовної обнови

  1. Цей передювілейний час має бути присвячений духовній обнові по наших парафіях, у родинах та у всій українській громаді. Духовна обнова полягає на поновному відкритті для себе особисто і для нашої спільноти Бога як центру нашого життя. Треба звернутися до джерел релігії і християнства, що ними є Святе Письмо.
  2. Ми повинні поглибити наше молитовне і літургічне життя. Молитва — індивідуальна і спільна — має стати основним виявом нашого ставлення до Бога. Тому що Літургія є вищою формою Богопочитання, її слід піднести на гідний рівень. Літургічна культура в нас має багато до побажання.
  3. Євангелізація нашого довкілля, а зокрема серед членів тієї самої Церкви і народу як священиками, так і мирянами, потребує більшої уваги та застосування нових і сучасних форм. Вона проходить не лише формально в спеціяльних групах, товариствах, але й у практичному житті, а зокрема в щоденному контакті. Стверджуємо, що священики повинні бути частіше з вірними при різних громадських чи родинних і товариських функціях, а наші суспільні заходи й імпрези повинні виявляти не лише маніфестаційну присутність духовних осіб, але й вестися в глибоко християнському дусі.

ІІ. Формування духовного стану і катехизація молоді

  1. З причини браку священичого допливу у нашій Церкві в діяспорі, з’їзд глибоко усвідомлює потребу нових покликань до духовного стану. З приємністю стверджуємо, що в останньому часі ситуація дещо покращала і що в нашій Епархії гуртується група питомців-кандидатів на священство і дияконат. Але стан ще цілком не є задовільним, потрібно більше молодих людей — хлопців і дівчат, щоб вони підготовлялися до служіння в Христовому винограднику в світському та монашому стані. Тому закликаємо всіх мирян і парафії допомагати й сприяти цим заходам і установам і спрямовувати молодь на духовне служіння.
  2. Катехизація дітей, осіб молодшого віку, як також старших, повинна бути нашою великою турботою. Дуже побажано, щоб ці зусилля були сконцентровані в Епархії, щоб існувала спільна програма та мінімальний персонал для її переведення, як також співпраця в парафіях священиків та прицерковних організацій. Потребою дня є приготовити катехитів з-поміж світських, зокрема з молодшого покоління, і тому ми заохочуємо наших активніших епархіян перейти відповідний вишкіл на катехиток і катехитів.
  3. Увага до нашої молоді, зокрема студентської, повинна бути посилена. Не вистачає, що деякі організації молоді мають формально своїх духовних опікунів, або що вряди-годи в таборах молоді правляться літургії, молодь у своїх організаціях й та її частинах, що є поза існуючими організаціями, повинна бути більше притягнена до Церкви та жити спільним релігійним життям.

ІІІ. Миряни в Церкві

  1. З’їзд розглянув дотеперішню участь і вклад мирян у розбудову нашого церковного життя на місцях та на вищих щаблях. Учасники з признанням стверджують, що багато одиниць працюють у співпраці та під проводом священиків у парафіяльних організаціях. В деяких наших парафіях постали і успішно виконують свої адміністративно-фінансові функції парафіяльні ради.
  2. Наші миряни та окремі діячі вирізнилися ширше в Церкві, зокрема в допомозі й сприянню нашим центральним церковним установам в окремих єпархіях та в Римі. Зокрема активну діяльність та добрі наслідки виявила наша Епархія та окремо покликана референтура Патріярхального Фонду ще за життя покійного Владики Ярослава. Потреба збирання фондів на наші установи в Римі існує далі.

Тому цей з’їзд закликає до дальшої активної діяльности референтури Патріяршого Фонду в Епархії св. отця Миколая.

  1. Уважаємо, що наші мирянські організації та взагалі мирянство вже стали зрілими, щоб піднести свій голос і організовано допомогти ієрархії і священикам здійснювати служіння Церкві в різних формах.

ІV. Співпраця священиків і мирян в розбудові епархіяльного життя

  1. Так само висловлюємо потребу активнішої і масової участи духовенства в керуванні справами нашої Епархії. Пропонуємо Владиці-Епархові розглянути можливості пожвавленої участи та співвідповідальности священиків у теперішніх чи нових формах та їх притягнення до допомоги єпископові у керуванні різними епархіяльними справами.
  2. 3 думкою про поглиблення церковного життя та пожвавлення дії різних існуючих та нових форм діяльности священиків і мирян, пропонуємо відбути в ближчому часі добре підготований наступний з’їзд — собор нашої Епархії, в якому всі складові частини Церкви під проводом свого Владики могли б обміркувати важливі справи нашої духовної віднови й насущні справи нашої Церкви й Епархії такого розлогого розміщення. Практичною метою такого другого з’їзду було б намічення напрямних праці та накладення обов’язків і співвідповідальности на різні частини нашого Божого люду.
  3. Щоб ці та інші проекти, що їх ще нам накине життя, зреалізувати, потрібно так само організувати відповідну фінансову базу. Сподіваємося, що наші вірні відгукнуться позитивно на ці потреби, і ми зможемо більше фахово і сучасно розв’язувати окремі завдання, наприклад, катехизацію, творячи для цього окремі постійні фонди.
  4. V. До Ювілею Тисячоліття Хрещення Руси-України
  5. В справі ювілею тисячоліття християнства, що швидко наближається, закликаємо ті наші парафії і осередки, де ще не постали зорганізовані ювілейні комітети, зробити в найближчому часі організаційні заходи, щоб при кожній нашій парафії існував такий комітет.
  6. В кожній нашій парафії повинно відбутися урочисте відзначення ювілею також якимсь тривким пам’ятником, наприклад, відкриттям і посвятою цій даті нової будівлі, відновою храму, вмуруванням таблиці чи вкопанням пропам’ятного хреста.
  7. Треба більше спопуляризувати на місцях працю, яка ведеться Епархіяльним та Центральним комітетами.
  8. Очікуємо, що з наближенням Ювілейного Року буде все зроблене нашим Синодом і проводом нашої Церкви в Римі, щоб завчасу закінчився успішно процес беатифікації Слуги Божого Андрея і щоб ми з нагоди ювілею вже могли молитися до Нього, як піднесеного до лику Святих.
  9. Висловлюємо бажання і нашу глибоку тугу, щоб Ювілей Тисячоліття прийняття християнства на Україні як всенародньої релігії святкували всі українці-християни у світі спільно, а зокрема, щоб це було спільним ювілеєм українців — православних і католиків. До цього закликаємо наших Ієрархів та самі зобов’язуємося творити атмосферу братнього порозуміння, співпраці й національно-духовної єдности.

VІ. У справі розвитку української мови й культури в нашій Церкві

  1. Розуміючи деякі культурні й мовні труднощі, що виникають у зв’язку з різницею поколінь та недостатнім знанням української мови частиною наших вірних, з’їзд стверджує, що українська мова є дуже істотною частиною нашої релігійної обрядовости і національної культури. Тому з’їзд доручає її плекати та закликає тих, що не мали можливости її вивчити, ознайомитися хоч би з її основними елементами, щоб вони почувалися не відчуженими у нашій Церкві.
  2. Українська мова далі уважається основною частиною нашої культури, а українська культура має постійно бути тим природнім та самобутнім середовищем, у якому найкраще зможе виявитися і наше релігійне життя та наша самобутня християнська ідентичність.
  3. Як у минулому наша Церква була завжди основою української культури, а культура надавала виняткової специфічности католицькій Церкві в українському народі, і так повинно бути й далі в дочерних наших Церквах в діяспорі. Через нашу одуховлену християнську культуру ми залишимося однією Церквою, не зважаючи нарізні країни нашого поселення та нашу лояльність до них.

VII. Кінцева постанова

  1. Учасники з’їзду сподіваються, що цей перший з’їзд є лише початком нашого духовного відновлення та що був він щирим колективним іспитом нашого сумління. Сподіваємося, що подібні зустрічі будуть ще відбуватися в нашій Епархії та в інших церковних громадах. Учасники з’їзду зобов’язують організаторів видати окремою книжкою-збірником усі матеріяли цього успішного і за Божим благословенням переведеного першого з’їзду Епархії Св. Отця Миколая в Чікаґо.

Резолюційна комісія, Президія з’їзду і президія Епархіяльного
Ювілейного Комітету Тисячоліття Хрещення Руси-України

Свіжий номер

5 (492) 2022 OBKLADYNKA_sajt