Резолюції загальних зборів Товариства за патріярхальний устрій Української Католицької Церкви

Делеґати та члени основники Комітету – попередника Т-ва за Патріярхальний Устрій У.К.Церкви, після нарад і основної дискусії, проаналізувавши сучасне положення Української Католицької Церкви, схвалили одноголосно такі резолюції:

Привіти:

Зібрані вітають Його Блаженство Верховного Архиєпископа Кир Йосифа та висловлюють Йому свою глибоку пошану як Архиєпастиреві цілої нашої Церкви. Зібрані прирікають Його Блаженству свою синівську відданість і готовість усіми своїми силами співпрацювати над розбудовою і скріпленням нашої Церкви під Його проводом і за Його благословенням.

Зібрані, як представники Божого люду нашої Церкви, вітають Святіший Синод Церкви нашого обряду, Високопреосвященних Митрополитів, Преосвященних Епископів, Пастирів душ наших і бажають їм Божої допомоги при співпраці всього духовенства помогти Його Блаженству Верховному Архиєпископові завершити структуру нашої Помісної Церкви. Бо щойно тоді, усунувши певні безпорядки в нашій Церкві, помножаться ряди покликань до духовного стану.

Вітаємо наших братів і сестер, членів прадідної нашої Церкви на Батьківщині та висловлюємо їм наш подив за їхній христіянський героїзм. Клонимо голови перед мучениками та ісповідниками Христової віри в Україні та на засланні їхні терпіння за Христіянство це запорука відродження Христіянської України, а для сучасників і майбутніх поколінь це могутній моральний капітал.

Ствердження відносно сучасного положення української католицької церкви.

1. Із глибокою прикрістю стверджуємо, що надії, що їх українські миряни пов’язували з ІІ-им Ватиканським Собором досі не здійснені. Постанови Декрету про Східні Церкви, схвалені Собором і потверджені Апостольським Престолом не примінені в практичному житті нашої Церкви. Тому наша Церква Українсько-Руського обряду, найчисленніша з поміж усіх Помісних Східних Церков, які об’єднані з Апостольською Столицею, під сучасну пору є роз’єднана, штучно поділена, її історичну назву міняється, вводиться чужі нашому традиційному обрядові реформи та міняється у святій літурґії мову.

У висліді оцих накинених змін наша найбільша східна Помісна Церква на першому Синоді Вселенської Церкви 1967 р. не була репрезентована, як одна цілість-церковна одиниця.

2. Факт, що досі не відбувся Синод нашої Церкви, приймаємо з великим болем наших душ. Стверджуємо, що таким чином заподіяно велику кривду релігійному життю українського народу та захитано авторитет нашої Церкви. Довговікова праця наших владик і священнослужителів, а вкінці мучеництво та ісповідництво нашої Церкви, не удостоїлися признання.

Стверджуємо, що Синод нашої Помісної Церкви з певних причин не міг відбутися. Молимо Бога, щоб винуваті в цьому направили свою вину.

Через брак структурального завершення нашої Церкви під одним проводом Верховного Архиєпископа та Його Святішого Синоду помічається у нашій Церкві занепад правопорядку, карности, так поміж мирянами, як і теж поміж священнослужителями. Доволі відмітити тільки події в Епархії Чікаґо та Пітсбурґу, а також у духовних семінаріях Пітсбурґу та у Вашінґтоні. Це тривожні познаки розладдя·

Прохання

1. Учасники Зборів прохають Апостольський Престіл, щоб при екуменічних і дипльоматичних взаєминах з країнами з комуністичним устроєм, мав на. увазі домагання леґально забезпечити існування Українсько-Католицької Церкви на всіх тих теренах, на яких вона існувала впродовж віків аж до 1944 року.

2. Збори прохають Апостольський Престіл ласкаво подбати, щоб тепер при дещо змінених умовах у Чехо-Словацькій Республиці, Епископ Василь Гопко, усунений з єпископського престолу комуністичним насиллям, одержав канонічне право кермувати Епархією попередника Кир Павла Ґойдича, замученого в чеській комуністичній в’язниці·

Те саме стосується і найстаршого в цілій Східній Европі єпископства у Перемишлі. Цей владичий престіл є під цю пору без нашого владики, дармащо поверх 300,00 українських мирян, які живуть у Польщі, позбавлені свойого ієрархічного церковного проводу.

3. Збори гаряче прохають Його Блаженство Верховного Архиєпископа Кир Йосифа – голову Української Католицької Церкви – щоб Він Первоєрарх нашої Церкви на основі прав, признаних Йому Вселенським Собором, якнайскоріше скликав Синод Ієрархів нашої Церкви для завершення об’єднання нашої Церкви.

Президія Зборів:

Проф. Мирослав Лабунька, Проф. Іван Рудакевич, др. Олександер Ничка