Вважаючи найбільшою цінністю здорову сім’ю як клітину нації, пан Роман докладає багато зусиль до творення й реалізації проекту «Центр Родини», який стає найбільшим проектом Фонду Святого Володимира. Роман Крип’якевич, хоч і був на ціле покоління старший від нас усіх, талановито єднав наймолодших з поколінням його батьків, створюючи гарне почуття єдності й тяглості поколінь.
З ним приємно було долати труднощі та проблеми нашого буття, бо мав пречудове почуття гумору, оздоблюючи ним будь-яку рутинну працю. Знав безліч добрих жартів, поезій, просто веселих віршиків. З ним можна було говорити на будь-яку тему. Чим він тільки не займався: і вишколом українських сільських господарів у Австрії, і стипендіями для бідних, але здібних студентів, і пошуками нових видів електричної енергії для України (на кшталт повітряних вітряків), і проектом покращення якості ґрунту гумусом, і проектуванням кафе Кульчицького у Відні, і відвідинами групою патріотів на мотоциклах військових поховань УГА в Австрії, і влаштуванням когось на роботу органістом у Зальцбурзі…
Повний текст читайте в друкованому журналі
