Різдво — і свічка і пахуче сіно,
Кутя, копач, горіхи на помості …
Здається, що далека Україна
Прийшла до нас у гості.
Прийшла і заспівала нам колядку
Про те, що Бог Предвічний народився.
Прийшла, щоб пробудити в серці згадку
Про рідні гори, про Дніпро й Полісся…
Щоб забреніли нам подільські ниви,
Щоб зашуміли свої верховини,
Де ми в дитинстві радісні й щасливі
Різдво стрічали у гурті родини.
І щоб причулися крізь шум завії
Різдвяні, з рідної землі, привіти:
«Ми ще живі! Не тратимо надії!
Христос Раждається! Славіте!»
Свіжий номер
6 (494) 2022
- Колонка редактора Володимир МОРОЗ
- Треба сіяти широко. Роздуми про місію України та виміри сучасності Митрополит Борис ҐУДЗЯК
- Геноцид метафізичного характеру о. Андрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, ТІ
- «Ваш ґород Ґлупов невідступно з вами…»: російські ідентичності у дзеркалі сучасної українсько- російської війни Тетяна ЄВСЄЄВА
- Звірства рашистів крізь призму ХХ століття Ярослава МУЗИЧЕНКО
- Ненависть у Бучі Софія КОЧМАР-ТИМОШЕНКО
- Jus post bellum для України Світлана ХИЛЮК, Андрій КОСТЮК
- Українське церковне питання: як його вирішити? о.Мирон БЕНДИК
- Простий жест стає надією на служіння українським біженцям у Хорватії с. Вероніка ГАЛАТАН, ЧСВВ
- Підтримка нашої боротьби в листах закордонних друзів Ігор СКЛЕНАР
- Аборти, Верховний Суд США і Україна Андрій СОРОКОВСЬКИЙ
- Скорботна мати. Іконографія Богородиці у меморіалах жертвам Голодомору Михайло СКОП