Роман Завадович

Різдво — і свічка і пахуче сіно,
Кутя, копач, горіхи на помості …
Здається, що далека Україна
Прийшла до нас у гості.
Прийшла і заспівала нам колядку
Про те, що Бог Предвічний народився.
Прийшла, щоб пробудити в серці згадку
Про рідні гори, про Дніпро й Полісся…
Щоб забреніли нам подільські ниви,
Щоб зашуміли свої верховини,
Де ми в дитинстві радісні й щасливі
Різдво стрічали у гурті родини.
І щоб причулися крізь шум завії
Різдвяні, з рідної землі, привіти:
«Ми ще живі! Не тратимо надії!
Христос Раждається! Славіте!»