Різдвяні рефлексії

Священик – це не відповідний термін для опікуна Церкви. Душпастир мені більше до вподоби. Бо Церква – це не будинок з каменю чи з дерева, де священик читає Євангеліє. Церква – це зібрання споріднених людей, які шукають спільно і особисто зустрічі з Христом. Українці-християни це знаходять у традиційних наших Церквах зі своїм обрядом і традиціями. Без тієї приналежності ми будемо блукати. Роль душпастиря як господаря Церкви, тобто того зібрання народу чи стада – не читати Євангеліє, а допомогти тому стаду дійти до зустрічі з Христом. Читання Євангелія – це тільки один шлях до такої зустрічі. І ця зустріч далеко правдоподібніша в національній Церкві, помісній, автокефальній Церкві, яку очолює патріарх, який відчуває ту саму національну духовність, що і його стадо.

Повністю статтю читайте у паперовій версії журналу.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>