Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Розмова із православним

Під час останнього українського фестивалю в стейті Ню Джерзі підійшла я до групи людей і запропонувала патріярхальні видання. Один із них купив журнал, два запевнили, що вже мають, а останній сказав: «Я православний, але справами Вашої Католицької Церкви інтересуюсь і Вам співчуваю. І також дуже співчуваю Вашому Патріярхові, до якого відношусь із глибокою пошаною.

Про клопоти вашої Церкви у країнах вільного світу інформує мене мій добрий сусід, який також дає мені читати всі патріярхальні видання. Отже я нераз читав про заподіяні вашій церкві кривди і це мене болить, бо я теж українець. Нераз думав, як Апостольська Столиця може так знущатись над Вашою Церквою.

Мені тільки дивно, що Ви ще й нас, православних, маєте намір завести під владу Ватикану. Чи Ви хочете, щоб і нам також Ватикан призначував єпископів і митрополитів? Чи хочете, щоб і нашим владикам різні ватиканські чинники забороняли сходитись на синод?

А всі ті різні інтриґи і заборони Патріярхові опікуватись своїми вірними по цілому світі — чи це християнське діло?… У висліді деякі ваші владики відмовляють законному голові вашої Церкви юрисдикції і бунтуються проти рідного Патріярха тому, що вони на свої становища були призначені ватиканськими чинниками, які добре дивились хто буде виконувати їхні накази…

І ще одно хочу вам сказати, бо ж нераз думав над тим, що за весь той роздор, бунт деяких владик і священиків, а головно монахів і монахинь відповідальність перед Богом несе таки в першу міру Ватикан. Та ж визнанням Патріярхату вони відразу поклали б край тій анархії. Зрештою супроти вашої Церкви ватиканські чинники мають великий довг і в першу чергу повинні старатись направити заподіяні їй кривди.

Самі отже бачите, що навіть при найліпшій волі ми мусимо триматись осторонь, бо сама думка й можливість залежности від Ватикану відстрашує навіть найбільших прихильників церковної єдности. Різним ґарантіям Ватикану також небезпечно вірити, бо ж самі бачите що залишилось вам із прав ґарантованих артикулами Берестейської Унії. І взагалі вашу Церкву плянували включити в римо-католицькі Церкви по різних країнах і так «безболізно» з бігом часу раз на завжди Її зліквідувати. Але приїхав із Сибіру ваш Патріярх і впімнувся за ті права та зачав рятувати Ватиканом поділену на кусні Церкву, зачав об’єднувати владик. І замість християнської помочі зі сторони Ватикану, за вірність якому так багато він терпів, за вірність якому мученичою смертю згинули владики вашої Церкви і сотні тисяч вірних та священиків, прийшли тільки перешкоди й заборони навіть сходитись на синод, конкретно, заборони рятувати загрожене існування Церкви-Мучениці!.. Мене, як українця, це болить і обурює. Чи ж і ми на вашу думку мали б наражуватись добровільно на всі ті клопоти?

І що ж могла я на те відповісти Православному приятелеві Української Католицької Церкви?

Поділитися: