Розмова з д-ром Борисом Ґудзяком

У ході свого нещодавного візиту до Львова дружина Президента Сполучених Штатів п. Гілларі Клінтон відвідала катедральний греко-католицький Собор св. Юра. До супроводу було запрошено д-ра Бориса Ґудзяка — директора Інституту Історії Церкви Львівської Богословської Академії.

Метою візиту було ознайомити Г. Клінтон з основними аспектами змін в житті українського суспільства, зокрема, в житті релігійному, — говорить Борис. — Г. Клінтон сама висловила бажання відвідати храм св. Юра, ознайомитись з його символікою, тим, чим він є в українській історії та сучасності, а також те, яку роль відіграє Греко-католицька Церква в духовному житті України.

Ми докладали усіх зусиль, аби цей візит був змістовним та насиченим інформацією про історію та місію Церкви, від часів її зародження до 20-го століття, про смутний час репресій та катакомб. Серед заплянованого було сходження до крипти та знайомство з виставкою Інституту Історії Церкви, що складалась з життєписів і художніх портретів учасників греко-католицького підпілля. Було обговорено також сучасну місію та стан Церкви в Україні.

Яке враження справила ця зустріч на високу гостю?

Хочу зазначити, що Г. Клінтон була щиро зацікавлена, уважно слухала, ставила різні питання, а до того ж зуміла налагодити вільний і дружній контакт та створити ауру доброзичливості в ході самої зустрічі, яка вочевидь її зворушила. Було видно, що вона щось пережила під час цього.

На вашу думку, чи матиме цей візит якийсь вплив на настрої в американському суспільстві й якими можуть бути реальні перспективи?

Думаю, що поміж чималих труднощів, які огорнули сьогодні українське суспільство, американська сторона зауважила і певний поступ, зміни на краще. Адже тут вже знають, чого хочуть і працюють над досягненням цього. В тому контексті йдеться про широкомасштабну допомогу нашій державі. Львів, зокрема, однозначно заслуговує на те, аби йому допомагали в пляні розвитку, налагодження інфраструктури, системи водопостачання тощо.

Окрім того, такий візит сприятиме налагодженню ряду нових контактів у різних сферах, зокрема, збагачення та обміну духовним досвідом.

Окресліть, будь-ласка, діяльність самого Інституту Історії Церкви Львівської Богословської Академії.

Інститут постав задля студій богословських та історичних наук, адже галузь церковної історії є дещо специфічна й вимагає окремого, може навіть ширшого підходу, аніж інші галузі. Дуже важливо, аби вся багатовікова історія нашої Церкви, все те, що довелося їй пережити, було зафіксоване і збережене заради майбутнього, заради певних історич­них висновків. Маємо вже певні напрацювання — документів, фотографій та портретів.

Щодо актуальних проблем, то вони залишаються такими ж, як і в багатьох наукових інституціях України: питання кадрів, спеціялістів із широким світоглядом, які змогли б відповідати на ряд історичних питань, виходячи із потреб сучасності та проблеми матеріяльного забезпечення. Ми сподіваємось, що українське суспільство, зокрема, підприємці — люди, що провадять успішну бізнесову діяльність і можуть бути спонсорами та меценатами, зрозуміють, наскільки важливим є те, аби в державі існували такі інституції. До того ж, нам багато допомагає українська діяспора, що для нас дуже і дуже важливо.

Сьогодні в Інституті Історії Церкви Львівської Богословської Академії працює більше тридцяти осіб. Більшість з них — молоді, активні люди, які прагнуть до пошуку нових ідей та вирішень духовних проблем сучасності. Це ентузіясти, які вірять в те, що роблять. І хотілось би побажати їм постійного зростання та успіхів.

Приєднуючись до цих побажань, я дякую Вам за інтерв’ю, п. Борисе.

Олена Артемчук