Розмови про св. Письмо *

Не легко збагнути цілість змісту якоїсь великої збірки творів. Щоб це улегшити, таку збірку, звичайно, поділяють на групи, і такий поділ улегшує розуміти різноманітність їхніх стилів і змісту. Ми згадували останнього разу, що всі 72 книги св. Письма поділяються на 45 книг Старого Завіту і 27 Нового. Хоч обидва Завіти творять цілість, однак Старий приготовляє Новий, а Новий є завершенням і сповненням Старого. Так треба дивитись на цей перший поділ. Погляньмо сьогодні, як традиція — єврейська і християнська — поділяли св. Письмо на групи, відповідно до їхнього змісту і значення.

В єврейській традиції Старий Завіт поділяється на три групи книг. Цей поділ, здається, є найкращий. Його держаться також протестантські християнські громади. На цей поділ вказує також сам Христос: Закон, Пророки і Писання (Лк. 24, 27 і 44).

Перша важна група, зложена з п’яти книг, називається Закон, по єврейському — Тора, бо в ній на історичному тлі постання ізраїльського народу зібране священне й рівночасно національне Законодавство. Від числа п’ять — книг в збірці зветься ця перша збірка «п’ятикнижієм». Вичислимо їхні назви і коротко вкажемо на їхній зміст. Перша книга зветься Буття або Битіє, в якій описаний початок світа і людства з окремими цілями, початок ізраїльського народу в особах його прабатьків — Авраама, Ісаака і Якова з дванадцятьма синами, з яких мали початок дванадцять поколінь Ізраїля. (Назви книги «Битіє» вживає в нас Микола Костомаров у своїм історичнім творі «Книга битія українського народу»). Друга книга — «Вихід» описує добу єврейської неволі в Єгипті, визволення за Мойсея і подається в ній перше законодавство для народу. Третя книга — «Левіт» — на історичному тлі мандрівки Ізраїля по синайській пустелі подає широко цілість священного і обрядового законодавства. Четверта книга — «Числа» — продовжує опис мандрівки по пустині, поширює створене досі законодавство і свою назву має від переліку різних родів Ізраїля і числа боєздатних людей. Врешті п’ята книга описує останні дні мандрівки по пустелі напередодні вступу Ізраїля в землю Ханаан і кінчиться гарним духовним тестаментом Мойсея і його смертю. (Іван Франко чудово описує цей тестамент Мойсея у своїй поемі «Мойсей»).

П’ятикнижіє було законом Ізраїля у найвищім того слова значенні. Цей закон регулював все життя народу: релігійне, суспільне, політичне, особисте, родинне. Цей закон постійно звеличується у всіх інших писаннях. В нашім Парастасі співається псалом 118: «Кращий для мене закон уст твоїх, ніж тисячі золота і срібла» (Пс. 118,72). Господь закликає устами пророка Ісаї: «Слухайте мене, ви, що знаєте право, народе, що бережеш закон мій у серці! Не бійтеся людської наруги, зневаги їхньої не лякайтеся!» (Іс. 51, 7). Блаженним мужем зве перший псалом того, що «в Господа законі замилування має і над його законом день і ніч розважає» (Пс. 1, 2). Ісус Христос доповнив цей закон зовсім іншою силою — благодаттю і істиною за словами євангелиста Івана: «Закон бо був даний від Мойсея, благодать же і істина прийшли через Ісуса Христа» (Ів. 1, 17).

Друга група книг Старого Завіту — це «Пророки». Не думаймо зразу, що пророк — то якийсь ясновидець, який передбачає майбутність, як це ми звикли думати про це слово. Пророк у св. Письмі — то той, що говорить відкрито перед людьми, то покликаний Богом і говорить в ім’я Боже. До пророків повернемось пізніше. В цій групі книг в єврейському поділі книг є не лише книги чотирьох великих і дванадцяти малих пророків, але також історичні книги Ісуса Навина, Суддів, Самуїла і книга Царів. Ці історичні книги описують події Ізраїля від здобуття Ханаану, поселення в ньому, початок монархії аж до виселення Ізраїля. Весь той час був під знаком активности пророків,—а можливо теж, що ці книги виникли з кіл пророчого руху в Ізраїлі. Чотири великі пророки — Ісая, Єремія, Єзикиїл і Даниїл — звуться так через свої великі об’ємом твори. «Малі» дванадцять пророків з різних часів залишили короткі свої твори. Твори пророків пов’язані з історією і лихоліттями Ізраїля та повні поучень, напімнень і погроз тим окличникам Божим серед Ізраїля.

Третя група книг св. Письма зветься «Писання». Це найбільше різнородна група щодо змісту й форми. Зібрано їх щойно по повороті народу Ізраїля з виселення в УІ-У столітті перед Христом. Є в тій групі книги історичного змісту як Хроніка-літопис, Негемія і Езра. Є історичні оповідання про Рут, Юдиту і Естер і дві неканонічні книги в євреїв про братів Макавеїв. Окрему збірку в цій групі творять книги мудрости. Це — «Приповідки», про «Праведного Йова», «Проповідник», «Книга Сираха», «Мудрости», а далі поетичні книги «150 псалмів» і «Пісня Пісень», «Плач Єремії» і «Пророк Барух». В цій групі найдемо гарні перлини єврейської поезії і прози, які модерна людина прочитає з насолодою і духовною користю. Є в ній також виховні твори, як книга Товита, Рут, Юдити і Естер, на яких виховувалися покоління ізраїльського народу в любові до Бога, в пошані до свого минулого й майбутнього, в любові й пошані до своїх батьків, героїв, своєї батьківщини. Ці поетичні твори, книги мудрости й історичні оповідання виховували в молодого покоління чесноти любови, правдомовности, вірности, працьовитости, геройства, пошани до старших, справедливости й інших чеснот. Ось для прикладу деякі. Псалом 37: «Не палай гнівом на злочинців; творящим беззаконня не завидуй. Вони бо, як трава, швидко поникнуть, зів’януть, як рослина яра. Вповай на Господа й чини добро, щоб жити на землі і безпечним бути. Втішайся в Господі, і він сповнить бажання твого серця. На Господа здай твою дорогу; вповай на нього, і він учинить; виведе як світло, твою правду і твоє право, як полудень».

Або ось яка зворушлива і тепла наука старого батька Товита для свого сина Товії, і ця наука є важною для кожної молодої людини сьогодні: «Як умру, то поховай мене належно. Шануй рідну матір, не покидай її ніколи, поки життя твого. Роби те, що їй любе, й не засмучуй її серця ніяким твоїм учинком. Згадай, моя дитино, про всі ті небезпеки, яких вона зазнала з-за тебе, коли ти був у її лоні. А як умре, то поховай її в одному гробі біля мене. У всі свої дні, дитино, згадуй про Господа, щоб не захотілось тобі згрішити і переступати заповіді його. Твори праведність усі дні життя свого і не ходи несправедливими дорогами. Бо ті, що чинять правду, в ділах своїх будуть щасливі, як усі ті, що чинять справедливість. Роби милостиню з того, що маєш. А коли милостиню робиш, око твоє нехай не буде скупим. Не відвертай свого лиця від усякого бідного, і обличчя Боже не відвернеться від тебе… Бережися, моя дитино, всякої розпусти й насамперед візьми собі жінку з роду твоїх предків. Не бери жінки чужинки, що не з родини твого батька, бож ми сини пророків… Та й нині, моя дитино, люби твоїх братів і не погорджуй в серці ні синами від твоїх братів, ні дочками твого народу, щоб з них не взяти собі жінку, тому що в гордощах — руїна й неладу багато, у ледарстві — недостача й велика біда, бо ледарство є матір’ю голоднечі. Заплати нікого з тих, що працюватимуть в тебе, в себе не затримуй; віддавай її негайно… Будь завжди чемний в поведінці. Не роби іншим того, що тобі не любе. Вина не пий аж до пияцтва; пияцтво нехай тебе не супроводжує ніколи. Зо свого хліба дай голодному, а з одежі — нагим. З усього того, що прибуває тобі, давай милостиню, нехай твоє око не буде зависне, коли будеш її робити… Увесь час благослови Господа Бога. Проси в нього, щоб твої дороги були прості й усі стежки та заміри таланили. Ніякий бо народ не має доброї поради; єдиний же Господь дає всі блага. Він, кого хоче, вивищує, він, кого хоче, понижує глибоко аж до аду. Тож нині, дитино, пам’ятай про ці заповіді! Й нехай вони не зітруться з твого серця» (Тов. 4, 1-19).

На таких словах священних писань вчились і виховувались ізраїльські молоді люди. Затямимо при тому, що єврей, який жив згідно зі св. Письмом, був праведною людиною. Антисемітизм, який був в історії, створили лихі люди із зависти, бо зла людина не любить доброго. Ізраїльський нарід, вихований на св. Письмі, пройшов найважчу історичну долю серед народів і не пропав. Антисемітизм, навіть, на жаль, серед християн, робив євреїв злими в їхній самообороні проти злоби. Праведність, що її вчить св. Письмо, була праведністю ізраїльського народу, і її засади взяті зі св. Письма є також нашою християнською праведністю, яку доповнив Христос своїми заповідями і наукою.

Раджу тим, що мають св. Письмо, помалу з думкою прочитати «Книгу приповідок», «Проповідника» і «Книгу Сираха». Жиймо мудрістю св. Письма — Божого слова до нас за порадою Сираха: «Не занепадайте на силі, бувши в Господі, пристаньте до нього, щоб укріпив вас, — Господь бо Вседержитель — це Бог єдиний, і немає іншого, крім нього, Спасителя» (Сир. 24, 24).

* Розмови про св. Письмо о. І. Музички, що друкуємо в журналі «Патріярхат», — це є цикл статтей, які передаються через радіо «Свобода» на Україну.