16 листопада минуло чотири роки з того часу, як у просторому і світлому кам’яному храмі святих страстотерпців Бориса і Гліба, який став серцем греко-католицької парафії, молились першу за сто років Божественну літургію. Храм цей – у далекому французькому Санлісі. Це місто пов’язує з Україною особлива історія: після смерті чоловіка – короля Генріха І – Анна Ярославна, київська княжна, за обітницею, даною перед народженням первістка, заснувала тут абатство святого Вінкентія (сьогодні в його стінах діє навчальний заклад).
«Спільнота парафії святих Бориса і Гліба невеличка. В неділю з Парижа та околиць приїздить на літургію в середньому близько тридцяти осіб, у свята – вдвічі більше, а на Великдень у храмі збирається понад півтори сотні людей. Громада на вісімдесят відсотків складається з новоприбулих галичан. Тут моляться здебільшого українською, рідше – французькою, проте читання Святого Письма і проповідь завжди звучать двома мовами, адже на богослужіння приходять і місцеві жителі – французи, серед яких є навіть постійні прихожани – два літні чоловіки», – розповідає теперішній душпастир українців у Санлісі отець Юрій Лещинський.
