«Шануй батька твого…»

Кожному віруючому у Бога Творця, відомо, що це слова одної із десяти Божих Заповідей, яку біблійний Мойсей одержав від Бога Творця. Наводжу ці вагомі слова, щоби на їх маргінесі сказати дещо про батька. Звичайно з приводу Дня Батька бажалось би сказати, щось нового, щось путнього і логічного. Прийшов до незаперечного висновку, що це не так легко і крім цього, що ж можна більше суттєвого сказати, як «Шануй батька твого…». Якщо я не помиляюсь, то здається мені, що у далеко минулому не було ось цього окремого дня у році присвяченого батькові, який ми називаємо «День Батька», щось подібно, чи вірніше сказати паралельно, як День Матері, але про те не менше шанували батька, який все був відповідальним за долю родини, який з матір’ю творили одну нерозривну одність. Роля батька у той час не змінилась сьогодні, вона залишилась незмінною. Батько все був є і залишиться підставою, головою найнижчої суспільної клітини, якою є родина. Ось це найнижче звено, яке творять батько і мати, все було і таким залишилось дуже важливим у житті і розвитку кожного суспільного життя: громади, парафії, церкви і держави. Це велике і благородне діло батька, який має цілу низку синонімів: «тато», «вітець», «отець» й інші. Можна сказати, що батько і мати творять і є вагомою суспільною інституцією, яка є водночас людською і Божою.

Власне ця дуже вагома і особлива суспільна інституція є окремо підкреслена у Божих Заповідях і яка є на одному з перших місць Божих Заповідей, яка слідує після перших трьох заповідей із десяти, які відносяться до Бога Творця, що немає ні початку, ні кінця, до Того небесного Отця, Триєдиного Господа Бога. І власне у цій заповіді говориться: «Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб ти довго жив на землі». Це справді глибокі і непроминальні слова, що їх для нас визначив Бог Творець. Це глибока і невичерпна оцінка, оцінка Господня — шануй батьків. Себто віддай твою пошану, а заразом і безмежну любов для того, що трудився все своє життя, щоби його потомки і наслідство, жили довго у затиші і добрі.

Ісус у своїх знаменних Нагірних проповідях, якими Він визначав шляхи своєї Церкви, звертається до Отця і каже до своїх апостолів, послідовників і слухачів Нагірних проповідей, щоб вони звертались до Отця. До Того, що все створив і всім управляє, це Він Отець — Батько. Ісус на святі обновлення храму, у книзі «Життя Ісуса Христа», на сторінці 482 написано: «Вчинки, що їх чиню в ім’я Отця мого, — вони свідчать за мене». А далі Ісус говорить: — Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого. Я й Отець – одно». (Йо. 10, 25, 30).

З вище сказаного, виразно видно, що у плянах Господніх батько — отець, поставлений на високий п’єдестал, якому належить пошана і любов, а за те будемо жити добре і довго. Це чудова гармонія співвідношень, взаємодії людського, що провадить до того вічного і безконечного небесного життя. Про батьків, як підкреслено у Божих Заповідях, слід пам’ятати не тільки один день у році, але завжди треба їх шанувати і віддати їм нашу любов.

Ось цей День Батька, це тільки ще одна пригадка для нас, щоби його згадали у наших молитвах про мертвих і живучих, а до останніх прийти з доземним поклоном і виявити йому нашу вдячність і любов. Власне батько був нашою охороною, перед різними небезпеками, загрозами і як тільки міг промощував для нас шлях у наше щасливе майбутнє. Батько все радів нашими успіхами й уболівав над нашими невдачами, старався, щоби ніколи в житті не відчували голоду, а скільки було так, що сам недоїдав, давав нам, тільки щоби ми були ситі. Може тим, що живуть у добробуті важко буде їм ці слова зрозуміти…

А ось на хвилину подумаймо про нашу батьківщину, що є похідним від батька. Чи ми, ті що живуть, у меншому, чи більшому добробуті у діяспорі, як нам тяжко зрозуміти нашу вільну і незалежну Батьківщину — Україну. Наша велика подяка, щирі молитви належать Всевишньому Отцеві —Триєдиному Господу Богу за все, що нам послав. Пригадаймо, що ще не так давно багато з нас готові були віддати своє життя, щоб наша Батьківщина — Україна, наші брати і сестри, весь український народ, були вільними. Яка іронія долі, великі покійники у діяспорі залишили своє майно із думкою, якщо буде вільна і незалежна українська держава — Україна, це буде належати її — Батьківщині — Україні. Так довго, як Україна була поневоленою, ми не раз чули ці знаменні слова, — що готові віддати своє життя і чи мало віддало, а майно стане власністю України. Сьогодні коли Україна стала вільною нам так тяжко зрозуміти складний час і простягнути допоміжну руку… Тут можна сказати багато гіркої правди…

Все ж таки відзначім гідно День Батька, згадаймо у наших щирих молитвах тих, що перенеслись у небесні хороми, поклонімось живучим і згадаймо, не злим, тихим словом, з дружньою, радісною усмішкою і простягненою рукою допомоги нашій Батьківщині — Україні. Шануймо Отця, Матір і Батьківщину, а буде нам добре і будемо жити довго на землі.