Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Шлях до національного маніфесту: Греко-Католицька Церква і українське відродження в Галичині

Нові часи приносять нові виклики. Коли у 1848 році російські війська йшли допомагати австрійцям придушувати угорське повстання, російським солдатам, які проходили через Галичину, було наказано не грабувати і не ображати місцевих жителів. Офіцери та цивільні, які супроводжували армію, робили все, щоби справити гарне враження на українську інтелігенцію і духовенство. Пізніше російський уряд почав докладати зусиль до того, щоб закріпити цей «позитивний імідж». Російська пропаганда у ХІХ столітті була більш вишуканою, аніж пропаганда сучасного LifeNews, і без допомоги інтернету багато в кого тоді склалося ідеалізоване враження про сусідню імперію – імперію, в якій нема польського панування, де «руська» Церква домінувальна, а «руська» мова державна. Та й грошей на заохочення галицьких священиків, учителів, професорів Російська імперія не шкодувала. Загалом у другій половині ХІХ століття на підтримку москвофільських установ Російська імперія витрачала близько мільйона рублів на рік із бюджету та приватних пожертв.

Багато західноукраїнських церковних, суспільних діячів повелося на цю пропаганду, і москвофільство стало поширеним явищем серед галицької інтелігенції та греко-католицького духовенства. Чимало тих, що проголошували національну ідею в Головній Руській Раді, працювали в Соборі руських вчених, а ті, що писали українською мовою, переходили на штучне «язичіє» або на чисту російську мову, мріяли про «єдіную і нєдєлімую» від річки Попрад до Камчатки. Слід зазначити, що багатьма москвофілами керувала любов не так до Росії, як до російських грошей, які можна було поділити й освоїти. Недарма, коли москвофіли захопили владу в Народному домі, ця установа взялася за різні господарські справи: здачу в оренду приміщень, фінансування сумнівних банків тощо.

Утім серед москвофілів було багато тих, що значно доклалися до розвитку української науки, культури, мистецтва, а відтак і до українського руху загалом.

Повністю матеріал читайте у друкованій версії журналу.

 

Поділитися: