Члени «Руської трійці», як діти своєї епохи, просто не могли не бути хоч трішки революціонерами, взоруючись на ті народи в складі Австрійської імперії, які відверто вважали себе поневоленими: половина Балкан, поляки, італійці, угорці. До того ж в уявленні багатьох представників інтелігенції національний рух був невіддільним від визвольних змагань. Габсбургів молоді семінаристи вважали гнобителями, а поляків – товаришами по неволі. Саме тому дехто з гуртка Шашкевича був пов’язаний із польськими революційними товариствами.
Повністю статтю читайте у друкованому варіанті журналу
Поділитися:
