Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Широка українська громада у Гамільтоні відпровадила в останню дорогу Стефана Гавришка

Наприкінці 1984 року, 24 грудня у Гамільтоні помер на 96 році життя відданий український громадський діяч і український патріот Стефан Гавришко. Похоронні обряди довершили — о. крилошанин Роман Ганкевич і о. Омелян Іскат. Під час заупокійної Святої Літургії о. Роман Ганкевич сказав теплі слова про покійного Стефана. У похоронах взяла участь широка українська громада, серед якої покійний був активним і його шанували. Після похоронних обрядів у парафіяльній залі відбулись поминки, які приготовила пані Шмиґда разом з іншими панями. Поминки розпочато молитвою, яку провів о. крилош. Роман Ганкевич. Під кінець поминок за ініціятивою Луки Максима та за згодою родини покійного переведено збірку на журнал «Патріярхат», що його покійний Стефан був довголітнім пильним читачем. Переведена збірка принесла 300 долярів. Всім жертводавцям належить щира подяка. Під час похоронів покійного Стефана Гавришка прощав у імені родини, приятелів і знайомих Лука Максим, як його сусід і добре знайомий.

Покійний Стефан Гавришко належав до особливих людей у нашій громаді. Відійшла людина у Божу вічність, про яку годиться згадати, чи, як казав наш поет Тарас Шевченко,— «пом’янути незлим, тихим словом».

Стефан Гавришко народився 11 вересня 1889 року в селі Шишківцях, повіт Броди, Західня Україна. Покійний мав уроджений талант. В селі був дяком, ковалем, теслярем, робив і кував вози, а поруч з тим був дуже музикальний і грав на скрипці. Володіючи добре музичним інструментом, грав на весіллях і забавах. Належав до сільської управи довгі роки, і без нього нічого не діялось. Покійного Стефана знали всі, і він знав всіх. Він був люблений в громаді.

В 1909 році одружується з Марією Стрельчук. Господь нагородив подружжя Стефана і Марію Гавришків чотирма дітьми: двома синами і двома дочками. Всі вони жили в рідному селі на Україні радісно й щасливо аж до 1944 р. До вищеназваних багатьох прикмет Стефан понад усе любив бджільництво. Розвів дуже велику пасіку, а медом обдаровував не тільки свою родину, але також свою громаду. В 1944 році гітлерівська Німеччина перервала Стефанове багатотруднеє життя у рідному селі і примусила його покинути рідне село. В наслідок цього Стефан Гавришко з своєю родиною опинився у Західній Німеччині у таборах переміщених осіб.

На жаль, обидва сини Стефана Гавришка загинули під час війни, а він опинився з дружиною і двома дочками та внучкою Юлією. Втрату синів покійний Стефан боляче пережив. Незалежно від всього покійний Стефан жив повністю правдивими християнськими чеснотами. Він не раз говорив, що людина на Богом даній землі повинна жити Божими законами — чесно і в любові. Покійний не тільки говорив, але в житті ці християнські чесноти здійснював. Люди таких християнських чеснот мають свою велич.

Згодом Стефан Гавришко з дружиною переїхав до США до своєї старшої дочки Павліни, яка раніше виїхала в США. Але вони не затримались довго в США, бо через два роки переїхали до Канади, до молодшої дочки Софії. В Канаді вони жили на фармі. Там були також його земляки з села Шишківців. Покійний Стефан тут не дармував, а розвів свою пасіку і доглядав бджіл. Це була його найбільш улюблена праця біля бджіл. Тут родина Гавришків дочекалась внука і внучки. Але згодом вони продали фарму й перенеслись жити до Гамільтону. В 1973 році померла його улюблена дружина на 87 році життя. Це була для Стефана велика втрата. Покійний любив своїх дітей і внуків, а вони любили й шанували його.

Бажанням покійного Стефана було дочекатись від своїх внуків правнуків. За Божою волею йому пощастило дочекатись п’ятьох правнуків. Стефан, як надзвичайно музикально обдарована людина, не розставався з своєю чародійною скрипкою, яку привіз з собою до Канади і передав її своєму правнукові Адріянові. Покійний був глибокорелігійною людиною і сильно вірив у молитву.

Крім всього, покійний Стенфан цікавився українським життям, читав українську пресу, книжки. Здається, що в бібліотеці вже не було таких книжок, яких би він не прочитав. До 80 року життя читав без окулярів.

Покійний любив читати журнал «Патріярхат», був дуже відданий Патріярхові Йосифові. Він відчував, що тільки в українському патріярхаті можемо зберегти нашу Помісну Українську Католицьку Церкву і єдність. Під кінець свого життя, коли він вже не міг ходити до церкви, завжди до нього приходив душпастир, помічник пароха, о. Омелян Іскат, сповідати і причащати.

В сороковий день смерти була відправлена заупокійна Служба Божа, що її відправив о. Омелян Іскат у церкві св. Духа, у якій взяло участь багато присутніх. Після Служби Божої зять покійного Стефана — Григорій запросив на спільний обід, у якому взяло участь 60 осіб. На закінчення він щиро подякував учасникам за молитви, а також усім, що прийшли пом’янути бл. п. Стефана Гавришка. Хай пам’ять про покійного Стефана йде з роду в рід.

Л. Максим

$ 300.00 — зібрано під час похоронних обрядів, в грудні 1984 р. бл. п. Степана Гавришка у Гамілтоні — Канада. Всім жертводавцям щиро дякуємо, а родині покійного Степана Гавришка висловлюємо глибоке співчуття.

Поділитися: