Серед сумних подій, які тяжкими хмарами нависли над нашою Церквою, найболючіше відчуваємо арешт радянською поліцією Архиєпископа невизнаної радянською владою Української Католицької Церкви Преосв. Кир Василя Величковського. Цю вістку подав першим філядельфійський католицький щоденник «Америка», базуючись, як подано, на віродостойних джерелах, безпосередньою причиною арешту подано поліційну провокацію із відвідувачем-туристом, який мав би був зголоситись до Преосвященного Кир Василя, взяти в нього деякі ствердження про його діяльність на письмі, і передати опісля поліційним властям. Історія правдоподібна, але не конечна, бо ці, хто виконує функції душпастиря чи ієрарха без дозволу держави, можуть бути арештовані кожної хвилини і без провокації. З тим усі рахувались. Звичайно, для зовнішнього світу, для чужинців, самого твердження українського щоденника замало, і їм треба було б якогось більш офіційного потвердження. Але для нас, яких трагічними подіями доля обдаровує обильно, немає чого ждати додаткових потверджень. Ця подія для нас «самозрозуміла».·
Від українського католицького щоденника треба одначе вимагати більш компетентного висвітлювання таких справ, щоби його читачі, а спеціяльно чужинці, зовнішний світ, міг трактувати такі повідомлення з довір’ям і вважав їх за джерельні. Але «Америка» виявилась тут несолідним джерелом інформації, бо подала, що ув’язнений Кир Василь Величковський, ЧНІ, є Львівським Архиєпископом Української Католицької Церкви, тоді, коли кожний заінтересований знає, що ним є Верховний Архиєпископ Кир Йосиф. Коли прізвище Кир Василя попадає вперше до світової преси, і коли ніхто досі про нього не чув і не знав, то треба подати про нього відомості компетентно й достовірно, щоби недовірливий зовнішний світ не міг закинути нам, що ми видумуємо своїх архиєпископів. А коли дійсно Кир Василь є Архиєпископом Львівським, то треба подати коли і хто його на це становище номінував. Коли це зробив Апостольський Престіл, то треба написати як і коли, щоби усе було ясно і переконливо. Також треба було б вияснити тут позицію Верховного Архиєпископа Кир Йосифа. Інакше то такими інформаціями впроваджуємо самі себе в блуд, а в чужинців викликаємо недовір’я.
Самий факт ув’язнення Ієрарха не можна трактувати відірвано, а лише в сумі усіх подій, що стосуються нашої Церковної організації і її майбутнього. Мається тут на думці відмова нашій Церкві помісности, відмова навіть найелементарніших ознак самобутности, інкорпорування наших єпархій у місцеві національні латинські церковні одиниці держав, у яких вони існують, і нехтування основними потребами вірних, якщо говорити про єпархії поза Радянським Союзом, та арешти, репресії і обмеження у виконуванні християнських практик, якщо говорити про підрадянську дійсність. Не рятує нашої Церкви і не обіцює їй кращого майбутнього Ватикансько-Московське зближення, ані часте перебування представника Ватикану, монсіньйора Гільдебрандта, у Москві. Скорше навпаки. Терновий вінець нашій Церкві доплітається, і в ньому щораз більше болючих колючок.
Ув’язнення владики Кир Василя відбулось 29 січня цього року. Вістка про нього була друкована у першій половині лютого цього року. .В день коли ці рядки підуть на друкарську машину повинен вже закінчитись час дипломатичної мовчанки, вимаганий для провірки цієї відомості різними леґальними чи журналістичними шляхами. Але цей зовнішний світ, а спеціяльно католицький, уперто мовчанку продовжує. Спеціяльно вражає нас відсутність реакції Апостольської Столиці.
Недавно в Іраку прилюдно повішено групу з чотирнадцяти арабів і жидів, обвинувачених і засуджених за шпигунство у користь Ізраїля. Немає в тому сумніву, що в ситуації таких національних ворожнеч, які існують на Близькому Сході, не може обійтися без шпигунства. Це доказується навіть фактом докладної поінформованости ізраїльських збройних сил про оборонні споруди й стратегічні влаштування їхніх арабських сусідів. Отже шпигунська діяльність, яка супроводиться підкупством, продажністю, шантажом, зрадою національних інтересів й іншими аморальними засобами, мусіла хоч в якійсь мірі лежати на сумлінні засуджених, хоч не наше діло у це вмішуватись. Але вмішуємось тому, що в обороні власне того рода людей виступив /по радіо/ найвищий авторитет Католицької Церкви – Святіший Отець Папа Павло VI. А про арешт Ієрарха нашої Церкви, ісповідника віри, і його священиків – це саме ватиканське радіо мовчить.
