Єдиному Богу в трьох іпостасях нехай буде слава на віки віків!
Христос Воскрес!
Високопреосвященні та Преосвященні Владики!
Зібрав нас воєдино не хто інший, як сам Господь Бог, який своїм троїчним життям вказує нам на можливість мирної і гармонійної співдії, яка водночас є такою творчою, що з неї постає вселенна і ми у ній. Знайдімо у собі, в своїх серцях те місце миру й гармонії, яке дихає присутністю Божою. Утихомирмо свої серця, щоб Утішитель міг їх наповнити своїм надхненням. Освідомім собі, де ми є. Це той Святий Юр, до якого підносили свої очі й свої моління довгі покоління наших вірних у добрих і тяжких часах. Це той Святий Юр, де спочивають мощі Слуги Божого Митрополита Андрея. Це той храм, де він служив, проповідував, молився. Це той Святий Юр, до якого не допускали Патріярха Йосифа-Ісповідника, але до якого ми перенесемо його тлінні останки, згідно з його Заповітом. Це той Святий Юр, за повернення якого страждав і трудився тодішній мій містоблюститель Преосвященніший Володимир, а з ним усі наші ісповідники. Незбагненна мудрість Божого Промислу привела нас сюди, до цього храму і зібрала на Синод.
Дехто з Владик запитує: чому всі робочі Сесії Синоду відбуваються у храмі, а не в ніби вигідних приміщеннях Митрополичої Палати? На це кілька глибоких причин, і я прошу Вас над цим добре роздумати. Традиція майже двох тисячоліть Церкви Христової вказує на те, що такі Синоди повинні відбуватися в храмах. А храми, в яких такі зібрання відбуваються, носять в нас шанобливе звання Собор. І в цьому криється велика тайна самої суті Церкви. Божа Церква є Соборна — вона збирає різних людей воєдино. І коли збираються Владики нашої Церкви з різних країн і різних континентів світу, тоді наша Церква виявляє себе дійсно Соборною. Як не як, хоч ми й українські Владики, та ми далеко не однакові й наші єпархії нераз дуже інакші, але тут на Синоді звершується тайна єднання у Христі. У цьому єднанні і якраз сама суть Церкви. Тому, зібравшись у церкві, у храмі, ми пригадуємо світові й пригадуємо нам самим, що це не тільки люди зібрались із людських міркувань, але радше це Бог зібрав нас, грішних і немічних людей, щоб виконати через нас свій спасительний промисел.
Отже ж є загально-християнською традицією, яка найбільше ще зберігається на християнському Сході, щоб Синоди відбувалися в храмі. І цього бажали всі Владики України, щоб ми були вірні цій традиції.
Та є ще інші причини, чому нам треба працювати саме тут. Ми не сміємо й на мить забути, що все, що робитимемо під час цього Синоду, має бути молитвою, тобто сповненням Божої Волі, а не власної. Так легко серед ділових справ забутися і перейти в сферу політикування, торгів, закидів, нестримної емоції. На це тільки чекає нечистий, щоб знівечити нашу працю. Тому ми оберігаємо себе мурами, пересяклими молитвами мільйонів наших предків, під оком і охороною Всемогутнього Бога і Спасителя нашого Ісуса Христа, присутнього у Пресвятій Євхаристії. Тому ми будемо радити під наглядом цих святих образів. Нехай ікони, запах свічок і кадильного диму пригадують нам про святість діла, до якого беремося.
А зрештою, конечно було нам тут таки відбути цей Синод, щоб направити заподіяну йому велику кривду. Бо саме тут спокусник нагнав перевертнів і переляканих на злопам’ятний і грабіжний Львівський псевдособор 1946 року, осквернюючи ветхі мури цієї нашої святині облеслими намаганнями вкрасти від Господа дітей його. І саме тут нам треба в молитві й смиренні відвернути ту кривду перед усією вселенною.
Цей наш Синод вже дехто називає переломовим. І дійсно міг би він таким бути. По всьому світі є люди, які моляться, щоб він такий і був. У програмі Синоду є багато таких важливих справ, які залишать печать свою на майбутні століття. Спеціяльне й партикулярне право, визначення території нашої Церкви, створення нових єпархій й екзархатів, а зокрема питання визнання нашого Патріярхату — це все справи, які сягають в майбутні століття своєю важливістю. Є інші справи, які не є такого великого маштабу, але водночас практичними для сьогоднішнього дня.
Найбільшою спокусою для провідних верств нашої Церкви завжди було питання вибрання єпископів. Так легко це все може перейти із діла святого в звичайні людські торги, коли чи церковні чинники, чи монаші чини наполегливо стараються наповнити Синод Владик своїми людьми, щоб мати владу в руках. Пригадую Вам, Владики, що це небезпечна гра з Богом. Писав пророк Єремія:
«Ось я проти тих, які пророкують брехливі сни, — слово Господнє, — які оповідають їх і пантеличать народ мій своїми брехнями й своїм зухвальством. Я не посилав їх і не велів їм, і нема з них ніякої користи для цього народу, — слово Господнє» (Єр. 23, 32).
Пригадую, коли мене вибирали на це нелегке становище, я цього зовсім не бажав. А були такі, які були жадні влади. Та Господь перекреслив людські міркування.
Відкиньмо, Владики, всяке зісвітчене, сполітизоване намагання держати чи захопити владу. Відкиньмо старі порахунки. Відкриймо серця і дозвольмо Господеві попровадити нами, щоб ми поставили тверді основи для нашої Церкви в новій незалежній державі, у своєму визнаному Паріярхаті, в новому, щораз вужчому світі, в нових обставинах сьогоднішнього й завтрашнього дня. Держімо в пам’яті грядучі покоління при кожному рішенні, що ми його прийматимемо.
І знов пригадую Вам, Брати в єпископському служінні, що я не бажав для себе цього місця влади, але Господь цей хрест на мене наложив і я нестиму його твердо, аж до кінця. Згідно з новим Кодексом Канонів для Східніх Церков, наш Синод на матірній території відбувається відмінно від попередніх у діяспорі.
До цього треба буде діяспорним Владикам скоро привикнути і належно примінитися. Сьогодні є канони, які виразно визначають різні аспекти нашої праці. Канон 103 зазначує, що на Синоді головую я, як Батько і Глава Церкви. І я так, згідно зі законом, буду предсідати на усіх сесіях Синоду. Такі інстанції як Президія Синоду, які існували в надзвичайних діяспорних структурах, сповнили важливу функцію і я складаю щиру подяку усім, які так щиро трудилися. Та на сьогоднішній день є перед нами на основі нашого партикулярного помісного права нові завдання і закони — створити Статути Синоду, якими будемо керуватись у майбутньому. Про це буде мова дальше, як зазначено в Програмі нарад. Цей же Синод провадитиметься після загальних норм, які є виложені в новому Кодексі Канонів для Східніх Церков.
Пригадую Владикам, що Синод за цим правом скликує Глава Церкви і всі його рішення стають правосильними з моментом, коли їх промульгує Верховний Архиєпископ, зглядно Патріярх. Він може апробувати всі рішення Синоду спільно або тільки поодинокі. Як бачите, Вселенська Церква віддала главам Східніх Католицьких Церков куди більше влади, ніж ми привикли. Я тої влади не бажав — навпаки, оминав її, але буду нею користуватися для добра нашої Церкви й для спасіння Божого люду.
Кодекс Канонів також передбачає колегіяльні структури: Постійний Синод, Патріяршу Курію та інші. Як бачите, нам треба співпрацювати, а не перешкоджати один одному. Я готовий до такої співпраці, але тільки якщо ми всі готові відложити всяку жадобу влади й всякі чисто людські міркування, а шукати дійсно волі Божої в кожній справі.
Те!.: (718) 445-2836
Typesetting and Printing by META Publishing Co.,
P.O. Box 54101,
Linden Hill Station, New York 11354
