Свіжий номер

1(501)2024

Час ставати сильнішими

Стати автором

Слово до владик Синоду в Українському Католицькому Університеті св. Климента Папи 29 вересня 1985 р.

Ваше Блаженство,
Високопреосвященні Владики!

Впродовж 20-ти років побуту Блаженнішого Патріярха Йосифа в Римі відбулось тут за його ініціятивою чи на його честь багато великих і вагомих імпрез: синодів, конгресів, з’їздів, концертів, курсів, прощ та інших торжественних релігійних і світських маніфестацій нашого народу з усіх кінців земної кулі. Виглядало, що наче по якійсь дивній мовчанці наш нарід прокинувся і рушив мирно здобувати Рим і католицький світ, що про нас знав мало, а ми не мали нагод до таких великих і важливих дій тут, у цьому Вічному Місті. У всіх тих маніфестаціях українського духа Блаженніший Йосиф брав участь сам особисто і не покидав ніколи таких імпрез, хоч в останніх роках це коштувало йому великого напруження і зусилля.

В цій обителі й осідку Українського Католицького Університету, побудованій покійним Патріярхом Йосифом за його бажанням і його візіями багато символічних знаків, що говорять своєю вимовною мовою. Він часто улаштовував гостинні зустрічі з різних важливих нагод. Тими гостинними зустрічами Блаженніший Йосиф хотів символічно представити присутнім свою Церкву, українською гостинністю вказував на нашу духовість, повну щирої любови і доброзичливости, на наші звичаї, що ними так багата українська Церква і нарід. З таким значенням і змістом відбувались тут гостинні зустрічі, що творили історію цієї обителі.

Не без значення і сьогоднішня гостинна трапеза з нагоди цього історичного Синоду єпископів Української Католицької Церкви. Перший Синод по смерті великого галицького Владики, і пам’ятати при тому треба, що здобув він ці Синоди з нелегким трудом. Йдемо, отже, по його слідах і за його вказівками. Знаходимось на його, з таким трудом здобутій спадщині, яка носить його печать — волі, бажань, мрій і візій. Живемо й діємо його здобутками і досягненнями, повинні ми жити і творити далі, щоб завершити те, чого не дозволив йому зробити і завершити час, люди й обставини.

Сьогоднішня неділя, яка є переполовленієм Синоду наших Владик присвячена пам’яті Блаженнішого Патріярха Йосифа. В його наміренні служилась св. Літургія, в його честь і ця тризна. Це неначе одна з точок Синоду, який є збором наших Владик, щоб кермувати нашою Церквою і провадити ним наш Божий Люд. Відчуваєм духовну присутність нашого першого Патріярха серед нас в часі Синоду і в часі цієї тризни, бо на його особі постало все те, чим ми в цій хвилині є, і все те, в чому в цій хвилині знаходимось. Здається, кожна хвилина Синоду, кожна цеголка і кожна п’ядь землі говорить словами його Завіщання: «Благословлю Вас як Глава Української Церкви, як Син українського народу, як Ваш Брат, Ваш Соузник і Сострадатель!». Нехай наша тризна в цій хвилині буде нашим торжественним «Амінь».

Дякую всім Високопреосвященним Владикам в імені Блаженнішого Мирослава, як господар цієї обителі, за те, що зволили вибрати для цього преполовленія Синоду цю обитель св. Климента Папи для цієї поминальної тризни. Дякую за поминальні молитви, за зворушливу проповідь. А над усе дякую за готовість вдержувати ці великі надбання, зокрема наш Український Католицький Університет, що, згідно з волею Блаженнішого Патріярха Йосифа, має бути вогнищем науки і кузнею, в якій мають школитися і виховуватися нові покоління священників і мирських апостолів, борців за вільну від насилля правду і науку.

о. Іван Хома
УКУ, 29.9.1985

Поділитися: