Ваше Блаженство, наш Високодостойний Ювіляте!
Мені припала сьогодні велика шана привітати Ваше Блаженство від членів Крайового Товариства за Патріярхальний Устрій Української Католицької Церкви в ЗСА, як рівнож від Централі Комітетів Оборони Обряду і Традицій Української Католицької Церкви й від тих, що серцем і душею віддані Вашим ідеалам і Вашій Достойній Особі. Правда, нас тут мало з Америки приїхало. Але ми привозимо Вам, наш Дорогий Архипастирю, також привіти від тих усіх, що є тут тільки духом присутні з Вами, і в імені їх я тут заявляю, чи це подобається комусь сьогодні, чи ні, що для нас усіх мирян Ви є першим Патріярхом нашої Української Помісної Церкви.
Від них усіх я заявляю нашу пошану Вам, відданість любов і послух, та у вісімдесятьліття Вашого боголюбивого й трудолюбивого життя бажаю Вашому Блаженству кріпкого здоров’я, обильних Божих ласк і многих, многих літ.
Молимо сьогодні тут Всевишнього,щоб він наділив Вас митрополитами, владиками, священством та монашеством, яке не тільки стояло б вірно своїми словами при Вас, але теж ділами виявило зрозуміння ваги історичної Вашої місії, та факт, що хто не йде з Вами, той є гробокопателем нашої Помісної Української Церкви і нашої національної єдности.
Від імені усіх нас присутніх і тих що осталися вдома я прошу сьогодні Господа Бога, щоб нам наші вороги не заспівали заскоро того кінцевого сумного гимну життя, що його колись влучно накреслив польський поет Висп’янський: «Мялесь хамє злоти руґ»…, бо за те усе,що в ось цих історичних хвилинах зроблено Вами й усіми іншими – ми усі відповідаємо перед Всевишнім і перед історією.
І в цьому саме дусі я ще раз бажаю Вам, Найдостойніший наш Первоієрарше і Ювіляте, многих, благих і щасливих літ!
