Слово Йосифа Гірняка (Після відчитання привіту Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа 1-го.)

Неначе праведних дітей,
Господь, любля отих людей,
Послав на землю їм пророка, —
Свою любов благовістить!
Святую правду возвістить!
Слова його лились, текли,
І в серці падали глибоко!
Огнем невидимим пекли
Замерзлі душі. Полюбили
Того пророка, скрізь ходили
За ним і сльози, знай лили
Навчені люди. І лукаві!
Господнюю святую славу
Розтлили… І чужим богам
Пожерли жертву! Омерзлись!
І мужа свята…
Горе вам!
На стогнах каменем побили.
О, роде лютий і жестокий!
І праведно Господь великий,
Во місто кроткого пророка…
Царя вам повелів надать!

Чи ясновидність геніяльного Тараса Шевченка не списала того образу з постаті і обличчя нашого сучасного Пророка і Архипастиря Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа 1-го?!

Кого поет мав на увазі, малюючи той портрет у своїй захалявній книжечці, в Кос-Аралі 1848 року, ми можемо тільки вгадувати… Однак, сьогоднішний каторжник-страдник, довголітній мученик властьімущих пилатів та книжних фарисеїв, ярко проглядає із кожної стрічки, з кожної риси, вимальованої великим нашим пробудником Тарасом Шевченком.

Сьогодні, читаючи того коротенького вірша, ми маємо всі підстави переадресувати ті вимовні слова до нашого Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа 1-го. Бо ж, хіба не «сьогоднішні лукаві, Господнюю святую славу розтлівають… І чужим богам пожирають жертву і омерзлюються. І не Його — мужа свята… На стогнах каменем побивають?..»

Не закриваймо свої очі перед жорстокою і цинічною дійсністю, загляньмо їй прямо в обличчя, тоді побачимо, які снуються сіти лицемірства і зради, в найвищому оточенню Блаженнішого Ісповідника нашої страдальної Церкви.

Для нікого ж не є секретом, що Ватиканські чинники, фактично, виелімінували Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа, від впливу на адміністративні справи, коли йдеться про провід нашої Церкви. Коли у Ватикані рішаються питання, які відносяться до української католицької спільноти, то (про око) консультуються у своїх вислужників та сучасних фарисеїв. Голос Блаженнішого повисає в повітрю і не пробивається поза мури Собору св. Софії, Храму Жировицької Богоматері, св. мучеників Сергія і Вакха та університету св. Климентія. Така юридикційна ситуація Блаженнішого Кир Йосифа в стінах Ватикану.

Позбавлені елементарних етичних принципів відносини до Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа утвердились серед Ієрархів нашої Церкви. Вони під тиском і категоричними вимогами подавляючої більшости вірних примушені, формально, час до часу появляться біля Престолу з Блаженнішим Кир Йосифом, брати участь у скликуваних Ним же Синодах, підписувати та ухвалювати Конституцію Української Помісної Церкви, та ставити свої підписи під святочними Посланіями Первоієрарха, і нічого з тих торжественних постанов не виконувати, і не підчинятися урядові нашого Патріярха. В час і після торжественних церемоній та многолюдних бенкетів, після літургічних поцілунків, — тут же несуться кабельні та поштові звіти-донесення до всіх інстанцій Ватиканських екзекутив про крамольну діяльність нашого Первоієрарха серед своєї вірної пастви. Коли до того всього додамо вперту і послідовну руїнну акцію місцевих ієрархів відносно всіх починів організованого мирянства і навіть ідейного духовенства, то в результаті виявляється на денне світло клясичний приклад «подвійної бухгалтерії» — лицемірства, облуди і «квазі» християнського чоловіколюбія!

Спонтанне та ентузіястичне привітання Блаженнішого Патріярха мирянами і беззастережне піддержання його старань перед Апостольським престолом за повернення законних прав Українській Помісній Церкві — насторожили ворогів до ідей нашого духового Провідника і Пророка, яким Він посвятив свій весь життьовий шлях.

Мирянський Рух став більмом в очах тих ворожих сил! Проти того Руху направлені всі постріли і стратегічні удари, щоб обезоружити ту твердиню, яка обороняє нашого Патріярха і його історичну місію. Не словом правди, не християнськими засобами благовісти, а ницими інтригами та пасквілями шириться між рядами мирян — бактерициди розкладу, зневіри і всяку погань, яка розтліває й ціле наше суспільно-громадське життя.

Високодостойна Мирянська Громадо! Запам’ятаймо собі вимовні слова Блаженнішого Патріярха Йосифа 1-го із привіту і архипастирського благословення сьогоднішній нашій Конвенції. Відкриваймо свої серця Його признанням, порадам і побажанням успіхів, єдности в нашій праці — на благо нашої Помісної Церкви та нашого покривдженого і поруганого Народу!

Просімо у Господа Бога благословення для святих починів і змагань нашого Блаженнішого Патріярха Кир Йосифа 1-го!

8 червня 1974 р. Нью Йорк. 

Свіжий номер

2-3 (490) 2022 Обкладинка для сайту