Слово на нараді проводу організації «Українська молодь Христові»

Разом з хрещенням ми дістали право і обов’язок до апостоляту, бо хрест витиснув в кожному з нас печать розп’ятого Христа, скріплену в миропомазуванні Святим Духом.

З цією печаттю ми всі почули поклик «Іди за мною і свідчи про мене по цілім світі». Цей клич ми зобов’язані чути в собі щоденно. Щоденно будити в собі поштовх до дії, до свідчення, до служіння. Це ціль апостоляту, яка досягається через любов. Існують різні ділянки і способи апостоляту. Але все починається з праці в родині, що є малою церквою, в спільноті, в громаді.

Ми всі тут з вами є прикликані і вибрані до мирянського апостоляту. Як це має відбуватися? Що маємо робити? Вивчати джерела нашої Церкви, праці Святих Отців Сходу, праці світлих мужів Унії, праці наших двох великих Митрополитів Андрея і Йосифа, яких у своїй доброті подарував нам Господь, які накреслили нам виразну візію нашої УГКЦеркви, і матеріяли феноменального явища віку ІІ Ватиканського Собору.

Пильне студіювання цих, особливо останніх, творів дасть нам ясну візію напрямку праці для добра нашої Церкви.

Пригляньмося ближче до того поля, на якому нам треба прикласти руки, маю на увазі апостолят серед молоді.

За пів століття душа двох молодих поколінь спустошена атеїзмом. Стає величезне завдання — виховання молоді в релігійному напрямі серед того моря молоді, яка потребує кардинальних змін. Треба знайти і виділити частину молоді, що зберегла правдиву релігійність, високу культуру, бездоганну мораль і високу свідомість. Зорганізувати вишкіл такої молоді на майбутніх душпастирів і на мирянський провід, який вогненним словом і власним прикладом життя впливатиме позитивно на іншу молодь.

Вишкіл і навчання майбутнього духовного проводу має проводитись гармонійно з загальною структурою суспільства, бо інакше вишкіл в резерваті створить клян фанатиків.

У відкритому суспільстві гармонійне поєднання національного патріотизму з правдами християнства утворить грунт доброго виховання в національній школі.

При духовно-моральному спустошенні молоді таке виховання треба починати з родини, з церковної проповіді, радіо- і телепередачі, діяльности братств і організацій.

Великий Митрополит Андрей Шептицький знав, як кинути добрі зерна в приготовлену ріллю, щоб вони проросли.

Як закласти на довгі роки фундамент молодого патріотичного покоління українців-католиків, освічених, відкритих до правди, з почуттям гідности і любови до рідної Церкви, а одночасно пошани до Церков-Сестер. Цю ролю виконував здвиг УМХ-33. Він засвідчив силу і потенцію УГКЦ в окупаційній Польщі. Він дав поштовх цілому ряду молодіжних акцій, які продовжили своє життя в діяспорі, не даючи їм асимілюватися.

Він стукав у серця катакомбної Церкви клятвою вірности Христові, даючи силу витримати всі тортури, вижити і розквітнути з небаченою силою.

Ми і досьогодні маємо звідки черпати духовну наснагу, освячену світлою постаттю Блаженного Митрополита Андрея.

Таких з’їздів відбулося 27 (з них 3 — в Галичині), якщо не рахувати інших епархіяльних.

«Українська Молодь — Христові», як організація, утворена в 1990 році з наміром продовжити традицію молодіжних акцій нашої Церкви.

Після з’їзду УМХ-90 була необхідність і потреба послідовної духовної праці серед молоді. Перші місяці праці УMX характерні бажанням охопити якнайбільше напрямків діяльности (катехизація, родини, «Карітас», сарепта, хори, театр, переклад, меморіял і т.д.). Почали утворюватися перші осередки, в тому числі і на східній Україні.

Пройшло чотири роки бурхливих політичних змін. Переживаємо унікальні хвилини становлення державности, ломки старого способу думання. Криза УMX змушена була навчитися діяти динамічно, постійно враховуючи реальні обставини. Організація стала молодіжним рухом, свого роду матірною структурою, яка давала життя новим формам праці, так відокремилися «Віра і світло», католицький ліцей, «Обнова», катехитична комісія при Митрополії УГКЦ, «Оаза», «Діти Христа» та ряд інших. З членів У MX цілий ряд молодих людей, відчувши покликання, прийняло монаші обіти, пішли в семінарію. Три роки праці служби «Карітас» при УМХ дали багатий досвід не тільки розподілу допомоги по створених картотеках і парафіях, а цінний досвід пошуку власних резервів і прикликання до анонімної пожертви.

За ці чотири роки УМХ брала участь у найрізноманітніших християнських заходах в Україні, Европі і Америці, ввійшовши в світові структури і заложивши гарні основи співпраці з багатьма братніми спільнотами світу. Наприклад — КМВ* — УМХ, Авгсбурґська дієцезія, Европейський Централькомітет «Католікентаґ». Паломництва в Гошів, Зарваницю, Унів, Почаїв, Ченстохову. Світові з’їзди, конгреси, з’їзди ТЕЗЕ, екуменічні конференції. В У MX ми стараємося виховувати тип молодої людини-громадянина, християнина-українця-патріота, думаючого державними категоріями.

В УМХ практикується різного роду праця з молоддю від індивідуального, праці в малих групах, більших на реколекціях до 300 осіб та до багатотисячних акцій — з’їздів.

Враховуючи реалії сьогодення, УМХ змушена дбати про матеріяльну базу — створення умов для духовної праці.

Сьогодні УМХ володіє двома приміщеннями для офісів, бібліотекою, складом, двома гаражами, трьома машинами, приміщенням редакції «Вірую» та іншими ще не обладнаними приміщеннями.

Не зважаючи на кризу, 1994 рік був плідним для УМХ.

Господь рясно благословив працю утворенням нових і нових осередків, цілою хвилею молодіжних здвигів і фестивалів, добре зорганізованими масовими реколекціями.

Духовне лице УМХ формувало багато визначних особистостей Церкви — Владика Лостен, о. Архимандрит Гузар, Вл. Стернюк, о. Григорій Мончак, ЧСВВ, сестра-професор С. Сеник, о. Степан Батрух, Жан Ваньє, о. Генрі Ноуен, о. д-р Музичка і багато інших.

Сьогодні праця УМХ зосереджена на таких основних напрямках: духовні бесіди, реколекції, бібліотека, газета «Вірую». Одночасно триває допомогова служба, меморіял (збір інформації про репресовану Церкву), створення молодіжного Духовного Центру, праця над збірником молодіж­них християнських пісень, касети з’їздів УМХ.

Наша організація набула цілу низку цікавих досвідів, навернень, охрещень і духовних покликань. Ми зрозуміли, що:

І. За все треба боротися самому, ніхто ніщо нам не запропонує готове. Отже — ініціятива і праця.;

ІІ. Цінити нас буде світ, коли збережемо ідентичність, гідність, любов до своєї культури і церковного обряду. Отже — вертатися до джерел, вони — наші;

ІІІ. Всі будуть з нами рахуватися, коли ми будемо міцною єдиною структурою, оформлені, а не розбиті як Рухи, Снуми, Пласти і т.д. Отже — єднаймося, тримаймося;

IV. Жиймо в любові й узгодженості з церковним проводом, але не чекаймо згори ініціативи, а самі створім нові форми молодіжного апостоляту, бо перед нами великі зміни і важливі події.

Наш провід мусить вже сьогодні виробити цілісну програму заходів підготовки до 1996 року. Це рік 400-ліття Унії, 300-ліття Ужгородської Унії, Собор-96, з’їзд УМХ-96. Рік можливого завершення канонізації Митрополита Андрея.

До цих важливих подій маємо підійти підготовленою, добре оформленою зрілою моло­діжною структурою, запропонувавши соборовим комісіям виразний плян праці комісії молоді, підготувавши УМХ до ювілею Унії зрілими знаннями історії і канонів Східніх Церков і Помісної УК Церкви, утворивши оргкомітет підготовки до міжнароднього з’їзду УМХ-96. І ми згідні, щоб знов нас поливав рясний дощ, як в 1990 році, бо зрозуміли, що так благословив нас Господь.

Леся Кріп’якевич.
Львів,15 жовтня 1994 р.

* Католицький Чоловічий Рух

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

You may use these HTML tags and attributes: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>